Поговоримо?🤔
Сьогодні зустріла допис, який може викликати бурхливі дискусії.
Коли ти не одружений - це не самотність, а незалежність.
Незалежність, яка дає можливість рухатися по життю своїм шляхом. Без обмежень.
Без вічних уступок, компромісів, погоджень.
Самому приймати рішення, самому нести відповідальність. Самому знаходити ресурс, і самому його витрачати.
Не віддавати більше, аніж отримуєш.
Не прислуговувати більше, аніж маєш взамін.
Не робити більше комусь, аніж роблять тобі.
Не прогинатися більше, аніж уступають тобі.
А з віком гнучкість же зменшується...
І енергії стає менше.
І компроміси даються все важче, бо чаша терпіння переповнена давно...
То чому люди так не цінують свою незалежність?
Дуня Галушкіна
І ось моя відповідь 👇
Коли ти неодружений всю чашу горя п'єш сама. Одружені ділять її навпіл.
Коли ти неодружений всі страхи і фобії подвоюються твоєю уявою. Одружені ділять навпіл і лікують одне одного.
Коли ти неодружений своє щастя ти переживаєш сам і своїм світлом немає з ким поділитися. Одружені подвоюють це світло і щастя мають вдвічі більше.
Коли ти неодружений під час хвороби немає кому подати пігулку, замотати тебе в шалик і розказати що "у киці болить...."
Коли ти неодружений - дома тебе зустрічає улюблений хвіст і ти з ним радишся як з найближчою людиною. А мрієш і відповідь почути 🥹
Але все це - за умови щасливого заміжжя і взаємного кохання. Коли ж його немає - ти розказуєш, яке це щастя бути незалежною. Я вже більше 20 років впевнено брешу всім оточуючим, що незалежність - то щастя 🤣
Але я знаю випадок що жінка все життя прожила сама. І її вже під 70 років і вона насоджується самотністью
Ого, оце стіміт заглючило! Я побачив цей коментар як окремий допис у стрічці спільноти. Думав спочатку, що це @darina14 помилилася, але тепер бачу що це якийсь глюк самого додатку.
Це глюк і у мене таке не вперше трапляеться с коментарями.
А я таке вперше бачив
Я їй не заздрю від слова - взагалі. І я знаю про що я говорю. Я вдова з 2002 року. У мене велика і дуже дружна сім'я, у мене чудова доця. Але без пари - не весело. Навіть маленький приклад - коли летить - жінка ховається в обійми чоловіка, а я в "укритті" під ковдрою. Повірте, це величезна різниця.
Можливо згодом до мене все це прийде. Але прки охоти не маю. А та жіночка колись говорила що вона не любить ні дітей , а від чоловіків одні проблеми.
Від чоловіків такі ж проблеми, як і від жінок. Все залежить від здатності до комунікації і компромісів.
Люблю дискусійні теми, в них народжується істина.
Прекрасні слова від щирого серця ♥️
Щастя це відчуття, що можуть виникнути незалежно від того самотній ти чи ні, сильний чи слабкий. І в цьому відчутті і є приправа до життя, що робить його смачним :)
Людина істота соціальна і зліплена богом в парі. Так, відчуття щастя не залежить від того один ти, чи з кимось. Щастя або є, або немає. Просто, коли його можна розділити на двох, то воно примножується.
С часом знайдеться людина яка буде поруч
Дай бог 🙏. Тільки у мене цього часу з кожним роком все менше 🥹
Шлюб це суто економічно-правовий проект. Жодних інших функцій він не має. Сьогодні, коли жінка має рівні права, він взагалі не має сенсу, адже правові питання можуть бути вирішені за допомогою відповідних договорів. Стосунки це вже інше, але тут все дуже індивідуально. Я би надала перевагу банківському рахунку.
І ваша думка має право на життя. Хоча вона іде кардинально в розріз з моєю - мені хочеться кохання, ще й з печаткою 🤣
Дуже багато я зустрічала як діти ставляться після смерті матері до її чоловіка ( чи навпаки). Знаю декілька геть диких історій 🥹
Наприклад - тато пішов із сім'ї залишивши трикімнатну квартиру, гараж і машину колишній. Аліменти платив без затримок. З новою жінкою заробили на півночі на нову квартиру, машину і забеспечене життя собі. А після його раптової смерті нова ( ну як нова -20 років прожили) жінка виплатила половину вартості квартири його дітям від першого шлюбу 🤷
Моя думка і є справжнє життя, бо я більш десяті років займалася сімейними справами. І я можу з впевненістю сказати, що сімейні і спадкові - дві найбрудніші категорії справ, гірше за кримінальні. А те, що це суто економічно-правовий проєкт, то це не я вигадала, це так було історично, це ми сьогодні щось нафантазували собі, що шлюб це про кохання. Шлюб - це насамперед про виживання і правовий статус дітей і майна. До речі, в законодавстві мета шлюбу ніде не вказується, її кожен визначає самостійно.
Щодо вашого прикладу, то вона і мала виплатити, тільки не половину, там треба рахувати частку дітей від долі чоловіка у подружньому майні, бо діти такі саме спадкоємці першої черги, все вірно.
Я не змішую мухи і котлети. Я чудово розумію що кохання то одне, а шлюб - інше. Я намагаюся донести що то щастя, коли кохання підтверджується шлюбом, в якому у двох одна мета.
Щодо нащадків першої лінії - юридично все вірно, але їм батько щалишив непаганий спадок і діти геть не по людські зробили - пограбувавши мачуху. Так, як квартира була записана лише на нього, то все ділилося на трьох і вона виплатила 2/3 вартості.
Знаєте. Я купила квартиру, будучи в шлюбі у віці 23 роки. І, коли оформлювала, на питання хто буде хазяїном - сказала "пишіть на чоловіка", бо розлучатися на той час не планувала і робила "по положеному" в радянські часи 🤦
Так і я не змішую. Будь-яке романтичне кохання - це максимум півтора роки. Це не я кажу, а психологія. А далі вже як піде.
Діти вчинили не по-людські? Нормально вони вчинили. Мачуха мала думати думати, коли вона з одруженим звʼязувалася. За все треба платити.
На кого що в шлюбі записано сьогодні не має жодного значення. Якщо майно набуте на спільні кошти, то воно буде ділитися навпіл.
Ну а про радянські часи це все було дуже індивідуально. Якби хто моєї мамі сказав, що для неї чоловік - хазяїн, вона б дуже довго сміялася. Це при тому, що вона була одружена з командувачем флотилією 😂 Це я до того, що у батька був залізний характер
Upvoted! Thank you for supporting witness @jswit.
Мені подобаеться цей стан незалежності. Коли береш відповідальність тільки за себе і свої вчинки. Можливо с часом зміниться
думка але поки мені до вподоби
І мені це дуже довго подобалося. Поки я не зрозуміла що старість вже поряд, і це вже не "незалежність", а самотність 🥹