Підкралася якось непомітно до нас сюди верхівка літа...

Привіт, друзі!
Навіть не віриться, що вже промайнула половина літа, і незрозуміло, чого так швидко летить нині час?! Чи то через мій похилий вік, чи то через повномасштабну війну з нелюдами-рашистами зовсім інше сприяття часу...
Саме цікаве те, що душа зовсім не старіє, і, якщо не дивитися в дзеркало, таке відчуття, що я все та ж дев'ятнадцятирічна дівчина, звісна річ, коли сиджу...)))

На абрикосовому дереві ще повно плодів, не дивлячись на спеку... Хоча під деревом їх, здається, ще більше! Чоловік назбирав майже цілих, щоб я зробила компот...))) Економіст!)))

Через годину знову вимкнуть світло - треба піти, щось приготувати на обід, хоча їсти зовсім не хочеться...

Знайшла у себе вірш про верхівку літа і вирішила вам його показати...

Підкралася якось непомітно
До нас на поріг верхівка літа...
Трохи прохолодніші світанки
І тихіше пташині голоси...
А блакитний намет планети,
Як чистий погляд дитини, світлий!
Забирає вдалину грайливий вітер
Летучки-хмаринки за півгодинки!

Про щось шепочуться Берези,
Горобини помітивши сльози...
Радити їй щось пізно:
Красень-Клен біля ніг іншої!
І лише сторічний Дуб серйозний
Красеневі промовив грізно:
"Ось перетворяться на крижинки роси -
Один ти будеш, дорогий!

А нині буйство різнотрав'я
Тобі голову дурманить!
І, коли Чарівниця поманить,
Ти для неї готовий на все!
Але є всьому на світі межі...
Навіщо Горобнку боляче ранити?
Адже осінь пізно чи рано
Кохання на крилах понесе!

Як ця молодість безтурботна!
А життя, повір мені, швидкоплинне...
І заболить від ран, звісно,
Непорушна душа!
Не будь жорстоко-безсердечним!
І не кидайся до кожної зустрічної!
Щоб промовити колись у вічність:
Було життя - диво гарне!"

Всього найкращого, мої любі!

ЖИВУ З НАДІЄЮ У СЕРЦІ, ЩО ВСЕ БУДЕ ГАРАЗД!

МИРУ НАШІЙ РІДНІЙ УКРАЇНІ И ЯКНАЙШВИДШОЇ ПЕРЕМОГИ!!!

Дякую кураторам і друзям за підтримку!!!

Валентина Бородай - @tinochka2