PETS CONTEST - Історія кішки на ім'я Соня

Привіт, друзі! Схоже, це стає у мене звичкою, писати конкурсні пости за годину (чи менше) до дедлайну 😆. Просто цікавих конкурсів так багато, що я не встигаю взяти участь у кожному з них. Вчора я так писав пост до конкурсу до конкурсу "Graffiti of my city", який проводить @slon21veka, а сьогодні в останні хвилини, які швидко минають, вирішив взяти участь у конкурсі "Мої домашні улюбленці" від @maksina.

Отож, сьогодні я хочу розповісти вам про кішку на ім'я Соня, яка у нас колись жила. Перед тим, як у нас з'явилась Соня, у нас був чорний кіт на ім'я Чорний, якого я дуже любив. Але він вже став старий не той момент (ні, не думайте, я не намагаюся інтерпретувати історію, викладену у знаменитому мультфільмі "Жив-був пес" на новий лад 😆), то ми почали задумуватись про його наступника.

А тут саме подзвонила подруга дружини. Вони з чоловіком жили у Львові на орендованій квартирі (а ми за містом), з дорогими меблями. Якось у них під дверима опинилося кошеня, доволі доросле (я б назвав кошеням-підлітком), яке жалібно м'явкало. Вони пожаліли його взяли в квартиру (воно було дуже охайне на вигляд і явно породисте, але невідомо було чи воно загубилось, чи все ж хтось його викинув) нагодували, але залишити в себе не могли, через чужі меблі. То ж Аліна (так звуть подругу дружини) подзвонила нам і запитала, чи не хочемо ми взяти кошеня собі.

Ми хотіли, але лише котика. Аліна радісним голосом сказала, що це котик. Але коли я приїхав, то хтось їй сказав, що це кішечка. Я не зрадів, але подруга дружини дуже просила, що вони не можуть залишити її, а на вулицю викидати не хотілося. Каже: "Та ви її стерилізуєте, та й усі проблеми". Якось вмовила вона мене 😊.

Проте виявилося, що все не так просто. Для вдалої стерилізації кішок (з котами простіше) потрібно, щоб вона один раз народила, не знаю, чого так, ветеринар сказав. Першого "приплоду" довго чекати не довелося, народилося одне кошеня, яке ми віддали пізніше комусь із знайомих. Проте поки ми надумали відвести її до ветеринара, вона завагітніла знову. І ми мусіли чекати знову. Цього разу кошенята народилися мертвими, Соня довго хворіла, ми її лікували, а про стерилізацію теж не варто було думати. Ми довго думали, що Соня стала безплідною. Але якось вона завагітніла знову. Поки вона годувала перший виводок, вона знову "залетіла", потім знову, і знову. Того року вона чотири рази народжувала 😆.

Ми вже не знали куди кошенят спихати, давали оголошення у соцмережі, роздавали знайомим. Проте найкраще люди реагували, коли ми давали оголошення, що продаємо кошенят, чомусь це було ефективніше, ніж просте "Віддамо в хороші руки". Одного котика ніхто не взяв, то ми залишили його собі, Філя назвали.

Проте це припинилося несподівано і не з нашої волі. Якось у двір забігли бродячі пси і задушили нашу Соню. Нам всім було її дуже шкода, але десь в глибині душі ми зітхнули з полегшенням, що доля вирішила все за нас.

А оце все мої власні фотографії Соні, коли одного весняного вечора вона сиділа на дерев'яному стовпці, гріючись у променях призахідного сонечка. Оскільки сонце було в кішки за спиною, то на фото вийшли ось такі котячі силуети із золотистою "каймою" 😄.

Хочу ще подякувати за підтримку @steemitblog, @steemcurator01, @steemcurator02, @steemcurator06, @steemingcurators, @booming01, @booming04! 😉