"My photo memories" contest #19 ||| Конкурс "Мої фотоспогади" №19. Зірка Ай-Даніля

Всім привіт!

Знову беру участь у своєму улюбленому конкурсі спогадів. Спогади припускають фотографії з минулого, якими можна відновити все, що відбувалося, все, що не зникне з пам'яті ніколи. Але мій архів згорів у Маріуполі, тому найцікавішого у моєму житті я не могла розповісти. Але, дякувати Богу, що ми живемо в інформаційний час, ті фотографії, що потрапили в інтернет якось потихеньку сьогодні спливають.
Вчора знайшла в інтернеті фотографії, які я випадково зберегла в архіві "ОК", я вже сто років там не з'являлася і забула, що вони там є... Скільки радощів було, скільки спогадів!

Зараз розповім вам, а вчора розповідала дочкам та сватам! Це фотографії моєї поїздки до Кримського Ай-Даніля. Чоловік працював на "Ілліча", де був директор Бойко Володимир Семенович - чудова людина та великий керівник. Мій чоловік працював в "Ілліча" і я чула, що багатьом працівникам пощастило безкоштовно відпочивати у санаторії "Ай-Даніль". Пам'ятаю, що чоловік написав заяву, але йому не вистачило путівки.

Тоді я поїхала до профспілкового комітету, розповіла їм про те, що у чоловіка ювілей, що він найкращий співробітник, що його портрет малювали художники та ним милувалися усі жителі міста – "Найкращі жителі Маріуполя, працівники комбінату" - ціла галерея портретів) Я так переконливо розповіла, що путівку зрештою вручили і чоловікові, і мені))

Можете уявити, яким був щасливим мій чоловік)) Йому особисто вручив путівку та пожав руку голова профспілки комбінату, передав мені привіт)) Так і сказав: "Скажіть спасибі своїй дружині, вона нас усіх переконала і зворушила своїми розповідями про вас"))

У мене було багато фотографій, але шкода, що знайшла лише ці... Інші згоріли разом із альбомами. Немає Чорного моря, немає басейнів, дискотечного майданчика.

Але, щоб було уявлення у вас, в якому багатоповерховому корпусі ми жили, я розмістю картинку Ай-Даниля ( він у селі Данилівка розташовується) з інтернету, а розповідь свою побудую на спогадах зі своїх фотографій, що збереглися випадково))

htt (інтернет-фото)

Пам'ятаю, коли ми приїхали, як я з відкритим ротом милувалась і корпусом з видом на море, як здивувалася, що всім відпочивальникам робили кожного ранку безплатний масаж, всіх безкоштовно обстежили, призначили лікування. Там був окремий лікувальний корпус. Мені призначили п'явок, я спочатку відмовилася, але мені сказали, що рідко кому призначають це дороге задоволення, я двічі дозволила їх поставити, але потім все ж таки відмовилася. Поставили на ногу п'явок маленьких, а потім вони на очах перетворилися на сосиски)) Воно не боляче, але з моєю вразливістю - всіх смішила лікарів)), а потім довелося ходити з перебинтованою ногою. А там море, хотілося купатися, засмагати, а не лікуватися))

Здивувало те, що в їдальні, як у ресторані, приходиш, а вже чекає тебе нарізка на столі твоєму: сир, ковбаса, риба смажена, булочки або тістечка. Офіціанти навкруги з візками. )) Перше в каструльці на столі, а друге вибираєш за смаком: з лангетом картопля чи з котлетою, можна вермішель із сосискою або плов, хто хотів манну кашу... А на вечерю обов'язково подавали домашнє кримське вино) Одним словом, як у раю))

На території музика - прокидаєшся, а за вікном свято. Увечері дискотека і за бажанням караоке)) Я заспівала якось пісню Круга "Давай поговоримо" і мене почали вмовляти взяти участь у концерті "Зірки Ай Даниля"))

Ось такой я була – веселою, ходила з модною тоді на голові пов'язкою, щоб не так жарко було)

Займалася там же у тренажерному залі, співала під караоке на дискотеках, гуляла з чоловіком у парку, у гаю кипарисовому, ходили у кафе. Я потоваришувала з масажистом, у нього було прізвище, як у моєї мами дівоче - Пархоменко) Вранці я з ним о шостій годині ходила до моря купатися і плавати. Вдень я плавала в басейні, в якому була гарна бірюзова вода) Подружилися ми з усіма, хто жив по сусідству, вечорами з ними ходили в кафе разом, багато сміялися, жартували, фотографувалися)) Вони стали моєю групою підтримки у конкурсі "Зірка Ай Даниля" "))

Це я з чоловіком у літньому кафе - пили пиво і милувалися красою навколо))
І вся ця казка безкоштовна! Безкоштовний автобус возив нас у певні дні на екскурсії по всьому Криму.))
Ми побували і в Ялті, в Алушті і в Гурзуфі, завітали до "Артека", де мені пощастило відпочивати у шкільні роки. Мене нагородили путівкою безкоштовною, як найкращу голову ради дружини)) Любовалися Чорним морем та горами Аю-Даг та Ведмідь-горою, дихали свіжим повітрям)

Все ж повернуся до конкурсу, на який мене тягли, а я упиралася, казала, що караоке можу співати, а зі сцени не співаю... Переконали все-таки, я окрім пісні "Давай поговоримо" ще написала вірші і виконала їх на мотив пісні "В саду ходила, в саду гуляла, кого любила - причарувала")) Вірші були про Ай Даниль з гумором) Треба сказати, що я до цього виступу років десять у вихідні підробляла тамадою на ювілеях та весіллях)) Тому відчуваю себе на сцені, як у себе вдома)) Тому і в той раз я виявила ініціативу, сказала після виступу, що з нами зараз Володимир Семенович Бойко, що він нас бачить по відео-зв'язку (пожартувала!!!) Що треба всім встати і дружними оплесками подякувати директору комбінату за чудовий відпочинок! Всі встали і дивлячись на всі боки - у пошуках відеозв'язку почали аплодувати))) Організатор конкурсу зрозуміла мій жарт і сміялася від душі)) Потім запитала, де я працюю, що є факт, що я публічна людина. Дізнавшись, що я не працівник комбінату, спитала з ким я відпочиваю і підняла мого чоловіка на сцену)) Запитала у нього, скільки років ми живемо разом? Він відповів їй, що у грудні цього року у нас буде срібне весілля)) Тоді вже організатор підняла весь зал і запропонувала всім крикнути "Гірко", нам із чоловіком довелося догодити залу, ми з ним прямо на сцені поцілувалися)) Це фрагмент, коли ми починаємо тільки цілуватися)) Я вже, як і належить, заплющила очі))

А вранці наступного дня вивісили величезну газету з моїм виступом, там було багато фотографій і написали, що я "Зірка Ай Даниля")) У мене було фото цієї газети, але нема ні дома, ні альбомів, ні фотографій... Все у мене відібрали - залишилася тільки пам'ять і ось дещо, (фотки), щоб не забувати...)

Дякуємо Тарасу за конкурс)
Завдяки йому я отримала стільки приємних відчуттів, згадуючи щасливі фрагменти свого життя...

Вже скоро десять років, як нема мого чоловіка, а на губах після перегляду фотографій відчула поцілунок))

Не забувається таке ніколи))

Усім щастя і більше добрих фрагментів і епізодів, що запам'ятовуються, в житті! Дякую всім за підтримку! ❤️

Ольга Зоря