Як же швидко дні літа летять!

Привіт, друзі!
День за днем ми все ближче підходимо до осені... Для мене осінь - завжди сум, навіть не знаю чому...
В місті ще повно всіляких квітів, що радують око, але і все більше стає різнокольорового листя на деревах і кущах...

Як же швидко дні літа летять!
Дуже шкода, що знов прийде осінь.
І розкішний клен листя вниз скине,
Смутніший опустивши свій погляд...

А поки що він, красуючись, стоїть
Під набігами вітру шаленого.
І листям дзвінким знову
Іву тендітну ніжно вабить...

Розпеченого сонця промені
У травах шовкових ховаються десь.
Там, рятуючись від спеки, на світанку
Говорливий коник мовчить!

Вітер хмарка білого волосся
На очі насипає грайливо...
То погладить схвильовано-дивно,
То раптом смикне за кінчики кіс!

"Як хлопчик, такий бешкетник!"
Усміхаючись, кидаю навздогін...
"Ти в рідну мчиш сторону,
Непосидючий, як сонячний відблиск!

Донеси всім привіт від мене!
Передай: скоро в гості приїду
У неділю, а, можливо, в середу,
Свою радість у душі не ховаючи!!!

Все також гудять кляті сирени, на вулицях повно "їжаків", аби зупинити нелюдей-рашистів, якщо вони сунуться сюди...

А ось і осіннє листя, якому не терпиться "завоювати" місто, хоча майже пройшла всього декада серпня...

Дивлюсь на цю красу, і навіть не хочу думати про майбутнє, яке чекає на мене...

ЖИВУ З НАДІЄЮ У СЕРЦІ, ЩО ВСЕ БУДЕ ГАРАЗД!

МИРУ НАШІЙ РІДНІЙ УКРАЇНІ И ЯКНАЙШВИДШОЇ ПЕРЕМОГИ!!!

Дякую кураторам і друзям за підтримку!!!

Валентина Бородай - @tinochka2