#Freewrite contest | конкурс "вільного письма". Майже "творчий вечір")

Добрий день, друзі!*

Я знову вирішила прийняти участь у конкурсі @cranium, і знову писала кульковою ручкою на папері...)))
Ось посилання на конкурс: https://steemit.com/hive-145157/@cranium/the-big-freewrite-contest-prizes-55-steem-or-velikii-konkurs-vilnogo-pisma-prizi-55-55-steem

Сьогодні я вирішила зробити такий собі "творчий вечір" і написати на швидкість свої вірші, яких я дуже багато знаю напам'ять. Сподіваюся, що вам мій допис сподобається!)))

Включаю секундомер і....)))

Ніченьку туманну колисає тиша,
У віконце линуть кольорові сни...
А душа натхненно без упину пише
Про любов і щастя - навіть восени!

Відлетіло літо журавлиним клином
У безмежний простір зоряних шляхів...
І, мов кров, червоні ягоди калини
Ваблять погляд хлопця, що сюди забрів.

Чому заблукав він посеред туману,
Втративши надії чисті джерела?
Чи шукає знову дівчину кохану,
Що його весною з розуму звела?!

Та струнка берізка з карими очима
Полонила серце медом вуст своїх,
Ніжність дарувала, пестила хлопчину,
Ну а потім зникла чомусь, як на гріх!

Ти не гнівай долю, не журись, козаче,
Може, схаменеться й вернеться вона?!
Хай дощі осінні за вікном відплачуть
Та сніги розтануть, щоб прийшла весна.

І такі солодкі від морозу стануть
Ягоди калини... А були ж гіркі!
Як весна загоїть в твоїм серці рани -
Віднесе геть смуток течія ріки!

Проліском розквітне навесні кохання
І заб'ється серце у дівчини знов!
І твої здійсняться кращі сподівання,
Бо ніколи, чуєш?! не вмира любов!

=================================

Зимний вечір, мов свічка, згоря... -
Нетривале таке його свято!
Лише мить - і рожева зоря
Розправляє легенькі крилята...

Посміхнусь щиро я небесам!
А на серці так затишно, ясно...
Бо життя незбагнена краса
З плином часу для мене не гасне!

Не дивись пильно в очі мені,
Не шукай в моїм погляді туги! -
Я живу у казковому сні,
Де зникають буденності смуги.

Може й сам зрозумієшь колись,
Що така мені випала доля...
Тож не гнівайся ти й не журись:
Ми навіки разом, в одноколі!!!

==========================================

На долоні Землі тихо падає зоряне сяйво...
В заколисаних вербах заморений вщух вітерець.
У бузковім раю соловейко співа надзвичайно,
Відганяючи тугу, що радість звела нанівець.

Чом спливають літа течією нестримної річки? -
Вже ніколи тепер їм не буде назад вороття!
Ми ж несем у душі, що цінується нами одвічно:
І жагу до кохання, й тремтливу любов до життя...

Зберігаємо ми, наче скарб, вишиванку матусі,
Що в дорогу дала нам на щастя, на радість святу...
І чудовий рушник, що веселкою грає у русі,
Гріє серце завжди, ніби спомин про ту доброту.

Годі гніватись нам на примхливу, як дитятко, долю,
Серце краяти смутком таких невгамовних думок!
Нас надія завжди, крізь тенета жагучого болю,
Підбадьорливо кличе в життя нескінчений танок!

========================================

В тумані місто… Вже дерева голі...
Блукає пізня Осінь, як примара...
Така вже, мабуть, їй судилась доля,
Що з листопадом зникли її чари!

Зриває вітер грона горобині,
Кидає їх униз, на тьмяне листя...
І, мов би кимось скривджена дитина,
Дратує Осінь рід людський навмисно...

Похмуре небо, надто непривітне,
На землю давить з ранку і до ночі...
Та чи затьмарить в серці моїм світло,
Коли душа пісні співати хоче?!

Сміється донька: "Любиш ти рожеве! -
Малюєшь все по-іншому довкола!"
Мені ж здається: може, це суттєво,
Що до життя я ще не охолола?!

======================================

Це час, за який я написала чотири вірші

Вони помістились на 4 аркушах...

Мені здається, що цього разу я писала швидше...)))

ЖИВУ З НАДІЄЮ У СЕРЦІ, ЩО ВСЕ БУДЕ ГАРАЗД!

МИРУ НАШІЙ РІДНІЙ УКРАЇНІ И ЯКНАЙШВИДШОЇ ПЕРЕМОГИ!!!

Дякую кураторам і друзям за підтримку!!!

Валентина Бородай - @tinochka2