Історія одного штурмовика

Сьогодні я хочу вам розповісти історію одного мого знайомого. Цей допис не має будь-якого політичного підтексту і не є якоюсь інформаційною операцією. Я хочу щоб ми, українці, не забували якою ціною ми можемо сидіти і спокійно собі писати дописи за комп’ютером.

Отже, героя цієї розповіді звуть Ігор. Це не молодий хлопець, який рвався на фронт. Навпаки, це чоловік, якому вже за п’ятдесят, він виростив дітей, які вже стали дорослими, і спокійно собі працював на місцевій ТЕЦ, сподіваючись незабаром вийти на пенсію. Як і будь-яка старша людина його здоров’я не є в ідеальному стані і він точно не народжений для війни. Ігор є високим чоловіком із дещо надлишковою вагою в 120 кг.

І ось настає день, коли Ігора мобілізовують, і замість роботи на ТЕЦ він стає штурмовиком. Відразу після призову його відправили на полігон для навчання. Це навчання тривало два тижні і складалося в основному зі стрілецької підготовки.

Коли минуло два тижні, Ігора з його побратимами відправили на передову. Якщо описувати приблизнно, то служба його підрозділу тиждень проходила безпосередньо в зоні бойових дій, а потім на тиждень їх відводили у відносний тил. Але це так дуже приблизно, бо терміни перебування як на передовій, так і в тилу часто змінюються.

Перше перебування на передовій, на щастя, пройшло відносно спокійно. Їхній підрозділ дислокувався на спостережному пункті. Відповідно завданням підрозділу була оборона і спостереження. На щастя противник в ці дні не здійснював активних дій.

Після цього було кілька днів відпочинку, а після з них друге відрядження на передову. Цього разу вони знову були на спостережному пункті, але противник був більш активним і атакував спостережний пункт дроном. Волею щасливого випадку дрон не влучив у ціль і впав на відстані приблизно 10 метрів від наших захисників. Ігор не постраждав, але його побратим отримав легке поранення.

Проходить зовсім мало часу і вже Ігор отримує своє перше поранення. Воно було неважким, але потребувало госпіталізації. Так наш штурмовик отримав два тижні бодай якогось перепочинку і сон у спокійній обстановці. Після цього він знову повернувся у стрій і виконував бойові завдання.

Під час одного із таких завдань на їхню ділянку фронту противник здійснив атаку. Один із побратимів Ігора отримав поранення в ногу. Ігор підхопив його під руку і намагався вивезти з небезпечної зони. Це помітив оператор російського дрону. Хлопці були легкою ціллю, бо рухалися пішки і поволі. Російський оператор мав вдосталь часу щоб прицілитися і зрештою він скинув гранату просто біля наших воїнів. В результаті обоє зазнали поранень. Ігорю посікло осколками обидві ноги, а його поранений побратим отримав ще більше ушкоджень і вже не міг далі йти навіть із допомогою.

Ігорю довелося на деякий час покинути побратима щоб викликати допомогу. За допомогою рації він замовив евакуацію. На жаль обстановка не дозволяла здійснити евакуацію транспортом - це було надто небезпечно, а транспорт був би лише легкою мішенню. Однак на порятунок наших хлопців було відправлено шість бійців. Вони успішно дісталися до поранених солдатів. З Ігора зняли бронежилет і забрали всі речі. Так він зміг іти своїми ногами, щоправда зі сторонньою допомогою. Іншого пораненого довелося нести на ношах.

Так група військових рухалася якнайшвидше щоб покинути зону бойових дій. Однак їм не вдалося відійти непоміченими, їх почав переслідувати російський дрон. За мить він атакував наших хлопців скидами гранат. В результаті один із тих шести бійців, що прийшли на допомогу, загинув, інші отримали різні поранення.

---

Зараз Ігор перебуває у шпиталі. Йому повинні зробити кілька операцій щоб дістати осколки з ніг. Однак ці поранення вважаються легкими, а тому орієнтовно за місяць він вже буде знову стояти в стою.

Пам’ятаймо якою ціною ми сидимо за екраном з чашкою кави і читаємо дописи у Steemit.

---

Примітка: фото ілюстративні, зроблені в Карпатах на гірському хребті Кострич, і не стосуються тексту допису.