Василь Симоненко :)
Всім привіт.
Сьогодні мені хочеться поділитися деякими світлинами, які були зроблені на цьому тижні…
Така ідея виникла після того як проходячи повз місцеву бібліотеку, я побачила у її вікнах слова з одного вірша, який я дуже люблю. Цей вірш написав Василь Симонеко, він жив і працював в моєму місті, тому зустріти їх було не дивно, але приємно.
Я просто обожнюю цей вірш і особливо останні чотири рядка…
Ми — це народу одвічне лоно,
Ми — океанна вселюдська сім'я.
І тільки тих поважають мільйони,
Хто поважає мільйони "я".
Вони прекрасні…
І так чудово було побачити саме частину цих слів.
Ну як після цього не поділитися ними у блозі ?
А ще це привід поділитися таким прекрасним віршем )))
Він дивився на мене тупо
Очицями, повними блекоти:
— Дарма ти себе уявляєш пупом,
На світі безліч таких, як ти.
Він гримів одержимо і люто,
І кривилося гнівом лице рябе,
Він ладен був мене розіпнути
За те, що я поважаю себе.
Не стала навколішки гордість моя.
Ліниво тяглася отара хвилин...
На світі безліч таких, як я,
Та я, їй-Богу, один.
У кожного "Я" є своє ім'я,
На всіх не нагримаєш грізно,
Ми — не безліч стандартних "я",
А безліч всесвітів різних.
Ми — це народу одвічне лоно,
Ми — океанна вселюдська сім'я.
І тільки тих поважають мільйони,
Хто поважає мільйони "я".
Василь Симоненко.
Компанію їм склали строки з вже іншого вірша Василя Симоненка….
Які мені памʼятаються ще з шкільної лави.
Пройшло стільки років, але його слова ще й досі в памʼяті…
І їх можна подумки відтворити…
Можливо десь наплутати, та вони всерівно є в памʼяті …
І це дивує….
А які українські вірші та поети подобаються Вам ?
Під кінець допису хочеться також поділитися світлинами з веселкою.
В якійсь мірі можна сказати, що вона штучна, але всерівно красива ….
Всім гарних на веселих вихідних.
Thanks you :) 🧡
Гарні вірші і пост гарний, веселка то взагалі вогонь!!!
Стосовно віршів - хотів неписати. що мені нііхто не подобається, що більше подобається проза та згадав Омара Хаяма...
Дякую Олексію)))
Я чомусь думала, що в тебе гарне відношення до віршованих рядків…
Як можна не любити нашого земляка Василя Симоненка?
Такий красень!
Єх… Олексію…
Отримаєш 🤣😂😅
Не можна любити те чого ще не пізнав.
В мене руки так і не дійшли до поезії.
Чомусь, вона мене а я її вперто обходить стороною.
Переставайте звертатись як
В мене автоматично сквдвард прокидаєтья після такого звернення 😅
Мені його потім кожен раз укладати спати після таких звернень
Добре босс ( бачила тебе так називають) !
;)
Хто 😱🙄?
Завжди в конкурсі хтось пише дякую босс, англійською.
Не памʼятаю хто. Не роби вигляд що не помічав :D
Ааа, ти за конкурс... Тоді все ок... А то я вже рямо таки почав хвилюватись... А то так, дрібничка...
Я рідко щось провтикую, та те що відбувається кілька разів майже ніколи... Правда, не завжди хочу помічати
Дуже гарні вірші, Наташ!) Все-таки правильно складати слова це велике мистецтво...
Мені Тарас Шевченко нрав, пам'ятаю ще зі школи)
Фотки супер!) Додають літнього настрою в цей прохолодний перед осіннійранок 😁
Тарас Шевченко - теж наш земляк 🤭💪
Є така фраза: "у кожного своя веселка". Бо людина в метрі від вас побачить ту саму веселку в інших відтінках, а хто стоїть ще в метрі далі, скаже, що веселки там взагалі немає, і тобі приверзлося (це реальна фізика, і при цьому ще й чудова метафора).
А от фонтан і площа здалися мені дуже знайомими...Чи все, що побудоване при СРСР, будувалося по єдиному шаблону, і тому схоже як дві краплі води?
В якому місті зроблені ці фото, якщо не секрет?
Райдужний міст до Бога - це і є веселка 🌈
Але в Ірландській міфології на іншому кінці тебе чекатиме Леприкон з горщечком золота :)
😂😅
Ось також різні погляди.
Фонтан не так давно побудований, я зняла лише райдугу тому видно лише частину цього комплексу.
Черкаси.
Дякую за поетично-веселковий пост! Аж настрій розфарбувався😀
Це так приємно 🫀🫀🫀
Дуже дякую за такий теплий коментарій, від якого так мило всередині 🫀🫀🫀🫀
Василь Симоненко... якось у календарі я побачив його вірш "Я і в думці тебе обійняти не смію..." вивчив його напам'ять, згодом з бібліотечної книги почав читати і вчити інші(напам'ять) інші бо абсолютно все запало в дужу, здавалося своїм, ніби пережити мною, можливо половину книги вивчив, чи третину... бо всі ті почуття так підходили до моїх студентських "переживань"
Компаньйонка, Тиша і грім, Х+У...
Це дуже круто для памʼяті і дуже романтично..
Симоненко крутий 😎
Дякую, такий вірш ….💕
Не бачила його. Він неймовірний.
Дуже резонує з моїм уявленням про справжнє кохання …
Після Х + Y мабуть були вірші :)
😉