Василь Симоненко :)

Всім привіт.
Сьогодні мені хочеться поділитися деякими світлинами, які були зроблені на цьому тижні…

Така ідея виникла після того як проходячи повз місцеву бібліотеку, я побачила у її вікнах слова з одного вірша, який я дуже люблю. Цей вірш написав Василь Симонеко, він жив і працював в моєму місті, тому зустріти їх було не дивно, але приємно.

Я просто обожнюю цей вірш і особливо останні чотири рядка…

Ми — це народу одвічне лоно,
Ми — океанна вселюдська сім'я.
І тільки тих поважають мільйони,
Хто поважає мільйони "я".

osvita.ua

Вони прекрасні…

І так чудово було побачити саме частину цих слів.
Ну як після цього не поділитися ними у блозі ?

А ще це привід поділитися таким прекрасним віршем )))

Він дивився на мене тупо
Очицями, повними блекоти:
— Дарма ти себе уявляєш пупом,
На світі безліч таких, як ти.

Він гримів одержимо і люто,
І кривилося гнівом лице рябе,
Він ладен був мене розіпнути
За те, що я поважаю себе.

Не стала навколішки гордість моя.
Ліниво тяглася отара хвилин...
На світі безліч таких, як я,
Та я, їй-Богу, один.

У кожного "Я" є своє ім'я,
На всіх не нагримаєш грізно,
Ми — не безліч стандартних "я",
А безліч всесвітів різних.

Ми — це народу одвічне лоно,
Ми — океанна вселюдська сім'я.
І тільки тих поважають мільйони,
Хто поважає мільйони "я".

Василь Симоненко.

osvita.ua

Компанію їм склали строки з вже іншого вірша Василя Симоненка….
Які мені памʼятаються ще з шкільної лави.

Пройшло стільки років, але його слова ще й досі в памʼяті…
І їх можна подумки відтворити…
Можливо десь наплутати, та вони всерівно є в памʼяті …
І це дивує….

А які українські вірші та поети подобаються Вам ?
Під кінець допису хочеться також поділитися світлинами з веселкою.

В якійсь мірі можна сказати, що вона штучна, але всерівно красива ….

Всім гарних на веселих вихідних.