З такою мімікою не треба ДНК

Привіт друзі. Спішу взяти участь в конкурсі від @yetaras - "My photo memories" contest #18 ||| Конкурс "Мої фотоспогади" №18, поки такий ще є. Судячи з коментарів, проводити такий конкурс не тільки часо, а й фінансово затратно. Розумію @yetaras, і впевнений що він прийме правильне для себе рішення. А поки конкурс ще є – поїхали. По гарній звичці, починаю свій творчий тиждень саме з цього конкурсу.

Сьогодні вибрав ті фотографії сина, для мене це чи не найприємніші моменти, які я з радістю готовий згадувати. На цих фото, син займається свої вкрай важливими справами і одночасно дивиться якісь мультики (зараз розумію, наскільки то була погана ідея привчати його до перегляду відео у фоновому режимі… вже пізно 🤣).

На усіх фото, є одна унікальна особливість, яка куди краще будь-якого тесту ДНК доводить мою генетичну спорідненість з ним. Ця річ –всунутий та прикушений язик. Це жест і досі я постійно спостерігаю у свого батька (дідуся мого сина), коли той сконцентровано щось робить руками. Та, зізнаюсь, і сам доволі часто ось таким чином допомагаю собі у особливо напружених та цікавих справах, особливо тих, яких роблю руками.

Пам’ятаю, як вперше побачив цей жест. Якщо не помиляюсь, то це сталось чи не відразу після того, як син почав більш-менш впевнено ходити. Саме з такимот виразом обличчя та символом повної концентрації він робив свої перші кроки, а я дивився на нього і розумів, що це на 1000% мій син і в мене не може бути жодних сумнівів.

Пройшло вже 5 років з того моменту і в сина з’явилось значно більше схожих звичок, поведінкових форм які майже віддзеркалюють мене і це при тому, що вже більше року ми живемо окремо, бачимось 1-2 рази на тиждень. Сильна штука наша генетика, її не обманних і проти не попреш :)

Сподіваюсь, вам сподобались ці позитивні фотоспогади.

Підсумки 2023 року

З Україною в серці 💙💛, разом до перемоги!

Підтримайте, будь-ласка, канали переглядом та підпискою:

Zen and Beyond 🪞

Бік Той