The Diary Game : 26-28/11/2022 : I am catching the light as it is a bird...

Електрику вмикають дуже рідко, друзі. Я не встигаю нічого за цей період опублікувати. А на роботі в офісі сильно зайнята в ці дні.

Наприклад, вчора я прийшла додому о 20:00, а в 20:40 світло вже капут. І його ввімкнули аж о 2 годині ночі (якраз телефон підзарядився до ранку, бо в 7 ранку вже вимкнули знову). Тобто, зранку я знову збиралася на роботу без електрики. І майже так щодня – світло є тоді, коли я сплю або коли я на роботі.

Щоб ви розуміли, в моєму ЖК світло = ще й мобільний інтернет. Тобто, нема електрики – нема мобільного інтернету (та й антенка телефона, щоб просто подзвонити є не завжди). Тому такі реалії… Тому в мене часто простій батареї…

Зазвичай, коли нема світла, я просто читаю книжки. Або сплю.

Іноді запалюю свічку, яка імітує потріскування комину, і дивлюся на неї. Вогонь заспокоює, як і легке тепло в руках.

На вихідних світла не було і вдень, тож поки надворі видно, чистила старі клавіатури, пришивала світловідбиваючі смайли на рюкзачки, знову читала... Складати речі в шафах не хотілося – нудно.

Взагалі, темрява мене не сильно напрягає. Лиш би вода була (поки є, але під час аварійних відключень не було).

---

Тепер до сумних новин... ДНК-аналіз підтвердив, що в братський могилі на Ізюмщині таки був похований і письменник Володимир Вакуленко-К...

Я хочу не просто написати, як мені жаль, і як я сподівалася, що Володимир вижив, і то не його тіло було в братській могилі... Я хочу поділитися рядками закатованого росіянами Українця. В іпостасі панка чи дитячого письменника, Володимир був насамперед Письменником. І навіть його репліки в соцмережах можна розібрати на цитати. Бо Володя говорив тільки те, що насправді відчував:

• "m0ск0вcькy нечисть потрібно з країни витурити"
• "Я не віруючий. Слухати панк і ходити до церкви – це вищий пілотаж блюзнірства."
• "я рокер з 30-літнім стажем"
• "...не у ФБ. Він злодій часу."
• "Я доварив свій борщ, за обрій іду працювати / Там на блакитних полях пращурів вірне коло."

Про свої переклади пісень Лєтова Володя писав: "То давні переклади, я давно росіян не перекладаю. Але вони все ж таки вартують публікації. Гидко коли у Львові чи Києві щось під гітару російською виконують. А так і прикольно і ефективно".

Я часом донатила на книжечки шрифтом Брайля, які самотужки видавав Володя і роздавав "особливим діткам" (як він сам говорив). Це завжди було на межі магії. Хто тепер робитиме цю необхідну справу?.. Пам'ятаймо Володю. Не забуваймо, яким він був.

А тепер 2 його тексти: "дорослий" і "дитячий":