The Diary Game : 02/09.2023 : Ше.Fest 2023, презентація в Умані і майбутнє відрядження

Хочу розпочати цей пост з нового верлібру, який написала на днях.

“дисклеймер”

я так втомилась...
але не спішіть кидати тапками:
я втомилася від браку свіжого повітря,
пластику в лісах,
бидла на дорогах,
але не від війни,
ви що,
мене війна не стомлює, а навіть бадьорить –
почуваюся свіженькою під час нічних алярмів,
голлівудських вибухів
і спринтів у коридор.

я шалено втомлена, так.
але не робіть поспішних висновків,
це не через війну!
це через: роботу в офісі,
цукерберґову цензуру,
високі ціни,
візовий режим з чималою кількістю країн.
але не через астрономічну кількість
загиблих українців, ні.
тю, смерть – це ж, ніби, неминуче,
мені так священник сказав.

я втомлена, як старий собака, та що ж поробиш.
не кенселіть мене, не цькуйте,
не ненавидьте в думках:
втома ця всього лиш через російську мову
на дитмайданчиках,
ведмежий ринок,
хронічний тонзиліт,
але аж ніяк не через донати на армію.
взагалі, щоденні донати сприяють
зміцненню судин,
підвищують потенцію,
виводять шлаки –
робитиму їх і після війни.

я більше не можу…
…терпіти хамовитих сусідів,
сексизм і корупцію на всіх рівнях,
відсутність системи правосуддя.
проте я з радістю подивилась би
нові відоси прильотів,
зйомки з дронів,
документалку про життя солдатів ув окопах.
бо ж від війни авжеж релаксують.
бо від війни авжеж набираються сил.
від війни розквітають.

втомитися від війни – аморально.
втомитися від війни – безвідповідально.
бо істина в війні.
бо війна працює –
ви відпочиваєте.

бо за втому від війни настає
повномасштабна вина.

---

---

Фото зробила організаторка фестивалю ім. Тараса Шевченка – Тетяна Сапсай

Ше.Fest 2023 відгудів, і все пройшло чудово. Ми з Віталієм Бирчаком та Таньою-Марією Литвинюк презентували книжку, навіть продали кілька примірників, погуляли селом Моринці – малою батьківщиною Тараса. Тусити біля музичної сцени не хотілося, навіть під Kozak System. Зовсім не той був настрій.

Мене сфотографував під час презентації Віталій Бирчак

Морин став

Не встигли скуштувати улюблену страву Шевченка – борщ з карасями (його розкупили дуже швидко). Не встигли скупатися в Мориному ставу (хоча, не дуже й хотілося, вода була каламутною). І не ночували в наметі – вирішили заночувати в бюджетному готелі в Звенигородці (фото нижче). Зате встигли відвідати (вже затемна) реконструйовану садибу, на місці якої жила сім'я Шевченка.

---

Наступного дня ми вирушили до Умані, в нас була запланована презентація і там:

Все пройшло дуже класно! Якщо комусь цікаво побачити і почитати враження, можете глянути в моєму інстаграмі чи фейсбуці.

---

У вівторок ввечері їдемо з колегами у відрядження в Париж. Це буде складне добирання спершу потягом до Львова, потім автобусом (і кордон з Польщею на автобусі), потім аж літаком. Дорога назад теж "цікава": літак з Парижу до Варшави, потім автобус із Варшави до Радома, потім електричка Радом – Люблін, потім електричка Люблін – Хелм, і аж тоді потяг Хелм – Київ. Звучить як щось пекельне (так і є, я не хотіла їхати, але змусили).

---

Сподіваюся, у вас все гаразд, наскільки це може бути взагалі. Тримайтеся. Обіймаю.