Пощастило чи не пощастило – питания часто спірне 😉

Виникла у нас тут з подругою ситуація, скажемо прямо, малоприємна. Машини є, а на чому їздити - ні. Ну, вирішили якось поступово привести все в якийсь нормальний вигляд. Скажу чесно, я би бус вже може й продала би, якби не ця клята війна. А як доведеться евакуювати тварин? Сподіваюся, що ні, але… Проте тягнути дві машини, щоб підтримувати в нормальному стані, ну дуже важко.

Сьогодні запланувала поїздку на СТО, щоб розібратися з бусом. Жодна місцева СТО мене не приймає, бо не мають підйомника. Залишився, як завжди, Oiler. Ну тобто – до Києва. І тут на мене чекав сбрпрайз – машина просто не завелася, акумулятор не то щоб сів, а просто помер. Ну супер! Акумулятор в бусі - під сидінням водія. От якби я ще знала, як до нього дістатися! Тобто варіант прикурити відпав в напівфіналі.

Ну що робити? Телефоную на Oiler, вибачте, кажу, але у мене тут вийшов упс. Ви не проти, якщо я Туксон пригоню? Ну, погодили це і я поїхала. Планувала я звичайну заміну олії, фільтрів, ну що там зазвичай робиться, і диагностику, щоб визначитись з перспективами. Бо насправді проблем так піднасобиралося.

Ця СТО мені в принципі до вподоби. Спокійно, затишно, якість гарна. Ціни… ну так, але ціни зараз скрізь кусючі.

Зробили діагностику. Ну …. доведеться мені попрацювати, щоб все це зробити… Розбили на етапи: ще терміново, а з чим можна і почекати. Ось тут і вийшов упс, бо з термінових - гальма. Що таке, коли у тебе рветься гальмовий шланг я знаю добре. Ти натискаєш на педальку, вона вільненько так уходить вниз і… і власно все. Дуууууже неприємно.

Спочатку думала, ну обережно доїду. Потім подумала ще - куди? Мені до дому 50 км. Добре якщо не порветься, бо порветься, але я просто грохну свою машину. А як зачеплю кого? Ні, думаю, не поїду. Зателефонувала подрузі, щоб вона мене перехватила від Ірпеня і потопала освоювати муніципальний транспорт. Не їздила я на ньому…років десять. Навіть як квиток купити не знаю. Ну якось розібралася. Зрештою добралася до Ірпеня, там мене підхопили друзі і ми разом поїхали до мене, щоб ще й з акумулятором буса розібратись. Акумулятор знайшли. Точніше… акумулятори… Заряджатися вони точно будуть завтра весь день. Але що на цієї станції добре, що можна спокійно забрати готове авто через кілька днів. Тож я, якщо акумулятор буса не помер остаточно і я його таки заведу, просто поїду на бусі, кину його на станції, щоб вони зробили діагностику, а тушкам заберу і може ще і до малої в лікарню встигну.

Так ось. Повертаючись до питання, пощастило чи ні. З одного боку, це звичайно погано, що з бусом не склалося. Проте з іншого, я би тоді продовжувала їздити на туксоні навіть не підозрюючи, що маю серйозну проблему і ще невідомо, чим би це закінчилося.