The Diary Game : 11.05.2024 : Книги, збір на квадроцикл, брат

Захотілося написати звичайний щоденниковий пост – трохи порефлексувати чи подивитися на себе збоку.

Щойно закінчила читати "Під скляним ковпаком" Сильвії Плат. Не вразило. Ну не люблю я книжки, написані не в наш час. Вони для мене надто сексистські, стереотипні, про надто вже неприйнятну людську поведінку і безглузді традиції. Головних героїв у такому чтиві вічно хочеться привести до тями ляпасом: чувіха, мовляв, яке заміж, тобі скільки років? вали вчися! Є вийнятки, звісно, але... Книги про давні часи, написані відносно зараз, так не дратують, бо сучасні автори вже фільтрують базар, і головна героїня в них не буде побиватися 2 сторінки через кілька набраних кіло (привіт, бодишеймінг) і зневажливо ставитися до інших рас ('n' word).

І хоча в мене дуже мало вільного часу на читання (через перекладацьку роботу після основної роботи), на днях я дочитала ще й електронну книгу, яку мучила з грудня (!) Це "Озеро" словенського автора Тадея Ґолоба. В поїзді дочитала, якщо вже бути точною. Нормальний детектив. Не ахті, але і не лайно. 7/10, якщо з натяжкою. І автора звать Тадей, як мого покійного діда.

Тепер я отримала право (від самої себе) почати дві нові прозові книжки (поезію я і так читаю одразу з 10-ти збірок): одну паперову і одну електронну. Електронною стала "Танці з кістками" Андрія Сем'янківа (вже прочитала 1/12 частину: може бути, але не овва). А паперововою стала оця:

Я її сьогодні взяла почитати в подруги. Кажу: "Дай почитати "Комо" Андрія Любки". А вона: "Так це ж ніби іншого автора". "Ну так, — кажу, — формально, то якогось серба, але ж там перекладач Любка, то, вважаймо, він також співавтор".

Справа в тому, що я обожнюю книжки Любки, і маю майже всі (авторські). І маю надію, що перекладні з-під його пера не гірші (теж кілька штук маю, але не всі ще читала).

Щодо того, що перекладач стає співавтором — я справді так вважаю. Адже від його майстерності залежить, чи книжка зайде вітчизняному читачу, чи ні. Ось, наприклад, я заховала отаку пасхалку в одну з книг Інід Блайтон, ггг👇

---

---

Мій збір на квадроцикл добігає кінця. Так і не вдалося зібрати 40 тисяч гривень, на банці є зараз 20 308 грн. Тому я вивела 700 Steem і постараюся продати їх по хорошому курсу за кілька наступних днів, щоб додати до збору, скільки треба буде.

Не прямо всі 700 стімів і переведу одразу — радше почекаю, поки всі дівчата з команди поскидають свої збори на загальну банку, і тоді буде видно, скільки саме не вистачає. Тоді і докладу.

Якщо щось залишиться, переведу моєму двоюрідному брату на лікування. Він потребує ще багато... Зараз брат уже проходить лікування в Жмеринці. А до того був у лікарні в Вінниці. Це ще не реабілітація, це саме операційний період. От недавно пересадку шкіри зробили. На одне вухо досі не чує. Зір повернувся.

Висилав на дняв фотографії своєю правої руки😔👇 З нею, мабуть, поки найтяжче, бо гноїться.

Наостанок покажу себе в нових окулярах. Вони симпатичні, але очам в них не дуже затишно: надто мала площа захисту, і ніби пів світу бачиш через окуляри, а пів світу — без них.

Бережіть себе і своїх котів!