RIP, Юрчику
Привіт, безпросвітний мороку.
Я не хочу нічого писати цими днями, воно більше мені не допомагає. Але вчора пробило на текст після концерту (Nirvana Tribute Show із симфонічним оркестром та гуртом Fontaliza).
//He'll give you breathing holes
Then you will seem happy//
7 клас, осінь. Ми їдемо потягом з екскурсії Києвом від школи – назад до Кам'янця. Невиспані, бо всю попередню ніч бісилися і дратували вчителів.
⠀
Лежу на 2-й полиці, слухаю свого Емінема на касетному плеєрі. На верхній боковусі Юрчик, теж ковиряється в плеєрі, вголос наспівує: Polly wants a cracker; Polly wants a cracker...
⠀
— Що за хєрня? — питаю.
— Nirvana. Polly wants a cracker!
— Нірвана — сучка драна. Не вірю, що є така пісня, про крекер.
— То на послухай!
⠀
Юрчик передає мені свій плеєр, і тоді я вперше в житті свідомо слухаю Кобейна (несвідомо, мабуть, чула і раніше – бо хто міг не чути з якоїсь праски Smells Like A Teen Spirit?)
⠀
І справді Поллі, і справді хоче крекер. Здається, я так і заснула тоді під пісні Nirvana, або близько того.
Ні, я не стала шанувальницею Кобейна одразу – це сталося аж років через 10. Але я, думається, більше ніколи не казала "Нірвана — сучка драна".
⠀
//Come doused in mud, soaked in bleach
As I want you to be//
Коли мені було 24, і дуже боляче на душі, от тоді я по-справжньому відкрила для себе Кобейна. Воно так органічно зайшло, лягло пластиром на величезні душевні рани... Але ж ми не про це зараз.
⠀
Недавно я хотіла перекласти пісню Polly на українську, але не змогла – там такі подвійні/ потрійні значення, що мені стало не по собі копирсатися в змісті (хоча історію і тлумачення тексту я передивилася, це про викрадення і ґвалтування маніяком 14-річної дівчинки). Але, але...
⠀

Курт Кобейн пішов із життя 5 квітня 1994 року у віці 27 років.
Юрій Сухарєв пішов із життя 5 травня 2023 року у віці 36 років.
⠀
//Got some rope, haven't told//
Слово rope тут не просто так. Юра повісився на дереві на старому іудейському цвинтарі, кажуть. Інші кажуть, що за цвинтарем, над скалою. Є купа способів перевірити інформацію – в наших однокласників навіть фото його на тому дереві є. Але я не хочу... Нехай буде нез'ясовано (примаймні для мене), як і обставини смерті Кобейна.
У Юри залишилася дружина і двоє дітей.
Чому він повісився? Друзі кажуть, що присів на важкі наркотики, і вони змінили його свідомість. Що він возив із собою петлю в багажнику кілька місяців. Що він всім її показував і казав, що повіситься, але хто ж вірив – Юрка завжли ржав, коли говорив, завжди тягнув прикол.
Ще кажуть, до наркотиків він прийшов після смерті мами рік тому – не міг справлятися з горем. А потім, з кожною смертю його друзів на фронті, ставало все гірше і гірше. Про себе ж говорив, що він сцикун, бо не пішов до ЗСУ, як всі його героїчні друзі. Але забрати в себе життя він чогось не засцяв...
⠀
Юрка був моїм першим коханням (звісно ж нерозділеним). Не пам'ятаю, чи в 7 класі я все ще мала до нього почуття (скоріш за все вже слабкі), але з 1 по 6 клас це було яскраво виражено. Мабуть, він знав, бо інколи користувався цим і просив списати контрольну чи щось на кшталт цього.
Потім, на 8 клас, він перейшов у "В". Так і не зрозуміла, чому. І ми остаточно віддалилися. Він почав зустрічатися з дівчиною з того "В" класу, а я пішла своїм шляхом.
Після зустрічі випускників у 2018 році ми з Юркою обмінялися телефонами і почали вітати одне одного на свята. У мене день народження 25 березня, а в нього 27 березня. Тож ці 2 дні на рік ми переписувалися у вайбері і запитували, як справи.
Остання переписка, де він сказав, що більше не сприймає свій день народження, і щодня бореться із собою...
Шкода, що в мене немає жодної фотографії тих часів, коли Юрка вже відростив довге волосся і ходив у толстовці Nirvana.
//Broken heart and broken bones//
Я записала це все, бо що, якщо воно забудеться? А я не хочу забувати Сухаря.
⠀
На тому концерті я, мабуть, побувала за Юрчика з 7-А класу. Хоча було ж багато і справжніх 7-класників – так багато, що моє серце затріпотіло від радості: майбутнє є.
У нього була чудова посмішка, щаслива.
Дуже шкода, що той весь вантаж надломив його...
R.I.P.
Принаймні, я хочу пам'ятати його саме щасливим...
Але що відчуває його сім'я.. я не уявляю
Thank you, friend!


I'm @steem.history, who is steem witness.
Thank you for witnessvoting for me.
please click it!
(Go to https://steemit.com/~witnesses and type fbslo at the bottom of the page)
The weight is reduced because of the lack of Voting Power. If you vote for me as a witness, you can get my little vote.
Upvoted! Thank you for supporting witness @jswit.
Да... Три крапки і шо його казать. Мені здається там все набагато глибше боліло чим він то показував.
Чомусь найважче боротися самому із собою.
Сумно (
Дуже важко втрачати дорогих тобі людей та й просто знайомих...(((