Лариса Ніцой: Київ потроху українізовується і скоро утре носа Львову

Київ помаленьку українізовується і, здається, скоро втре носа Львову.

Спонтанно вирішили з сином піти в кіно. Прогуглили. Найближчий сеанс в Космополіті. Заскакуємо – і тут я стогну:

- О ні! Я забула, що це українофобське місце. Київські мовні активісти знають цей кінотеатр, як облуплений. Давно тут не була, зовсім забула. Зараз почнуть мені виносити мозок.

Зітхаю. Приречено підходжу до каси.

- Здравствуйтє, – касирка.

- Добрий день! А у вас серед трьох касирів який може обслужити українською?

- Я можу, – каже та сама касирка, – і далі щебече до мене солов'їною (привіт МОНу).

Здивована, дякую. Ідемо по попкорн.

- Здравствуйтє, – каже продавчиня.

- Добрий день, мені колу, але прошу, позвіть когось, щоб мене українською обслужив.

- Я можу! – і далі щебече до нас солов'їною (привіт МОНу).

Знову здивована. Дякую. Піднімаємося поверхом вище в залу.

- Добрий день! – Каже хлопець на вході. – Окуляри треба?

- Слухайте, ви мене просто вразили.

- Чим?

- Що розмовляєте українською. Сьогодні всі зі мною розмовляли українською! Дякую!

- Не розумію, а що вас так дивує? – дивиться мені у слід хлопець.

Знав би він, скільки ми тут скарг написали з активістами. Пам'ятаєте, друзі?

Ну, Львове, готуйся. Буде тобі скоро батл ))

Джерело: Лариса Ніцой

Постійне посилання