Подорож до Сицилії. Частина 3

Іонічне море

Море, що омиває східну частину Сицилії зветься Іонічним. Воно має дивний зеленуватий відтінок.

Місцеві мешканці пояснюють це явище тим, у воді міститься велика кількість калійної солі, що нібито наділяє морську воду цілющими властивостями для організму людини.

Вода у Іонічному морі дійсно надзвичайно солена. Звичайно, не така солена як у Єгипетській частині Червоного моря, проте, у порівняння з Іонічним, Чорне море може здатись прісноводним.

Пляж, на який ми зазвичай ходили, був із мілкої гальки, на якій можна було спокійно засмагати, підстеливши під себе лише звичайний рушник.

Варто зазначити, що у Сицилії всі пляжі абсолютно безкоштовні та вільні для відвідування будь-ким. Звичайно біля деяких готелів або закладів відпочинку є платні пляжі, проте, вони розташовані як мінімум на метрів 5-6 від лінії моря, спеціально огороджені та обладнані лежаками і парасолями. Платні пляжі мають у середньому ціну за користування ними 5 євро за місце на день, але при цьому їх територія вільна для пересування іншими відвідувачами.

Мабуть саме безкоштовність пляжів і спричиняє їх не дуже охайний вид, оскільки у той період, коли ми відпочивали, на пляжі можна було завжди побачити сміття, яке довгий час не прибиралось.

До речі, сміттєва тема у Сицилії – це окрема проблема для відпочиваючих.

Сміття в Італії приймають лише роздільно. Для цього, у кожного домогосподарства має бути декілька контейнерів для різного виду сміття, яке вивозиться окремо у різні дні. Вивіз сміття платний і в залежності від об'ємів коштує у середньому 200 євро на рік. Коли ввели вказану норму, не всі сицилійці мали бажання зайвий раз платити за вивіз сміття і деякі з них почали викидати сміття у комунальні урни. Це призвело до того, що у курортних містах усі урни місцева влада прибрала і тому фактично майже неможливо стало знайти урну для сміття.

Ми призвичаїлись до такої проблеми і звикли все сміття, що накопичувалось у нас за період перебування на пляжі, забирати із собою до помешкання, де ми мешкали.

Незважаючи на деякі незручності із пляжами, вода була абсолютно чиста, прозора, тепла та дуже приємна на дотик. У ній можна було побачити біля самого берега багато різновидів риб та крабів.

Нас з часом перестало дивувати, коли з одного боку у воді голосно грались діти, а одразу з другого боку займався риболовлею за допомогою спінінгу літній італієць, насолоджуючись цим процесом.

До речі, хоч регіон нашого відпочинку був приморським та рибним, проте, сама свіжа місцева риба коштувала не дешевше 15-20 євро за кілограм.

Можливо саме ціни на місцеву рибу і змушували ловити її місцевих мешканців безпосередньо на комунальних пляжах.

Хоча варто зазначити, що із риболовлею жодних проблем ні ку кого не виникало, адже рибу можна було ловити хоч руками, її біля берегу водиться надзвичайно багато.

Я навіть декілька разів спостерігав, як деякі відпочиваючі займались риболовлею за допомогою маски та підводної рушниці.

Але найголовніше, що мене вразило на пляжі, це певна взаємна повага відпочиваючих один до одного. Всім вистачало місця, ніхто з ранку не заливався алкогольними напоями, не влаштовував поїдання всіх домашніх запасів на очах у оточуючих, ніхто не грав у футбол із обов’язковим попаданням замість воріт у голову когось із відпочиваючих.

Мабуть ця ідилія була пов'язана із тим, що за весь період відпочинку на пляжі я не зустрів жодного вихідця із країни духовних скрєпів. Відпочивали переважно італійці та німці.

Найцікавішим моментом було спостерігати як наш син спокійно грався із дітьми іноземців, взагалі незважаючи на мовний бар’єр.

Взявши приклад з сина, в один із днів, згадавши весь свій словниковий запас англійської, я вирішив познайомитись із італійцями, які кожного дня приходили засмагати неподалік від нас.

Далі буде…

Подорож до Сицилії. Частина 1
Подорож до Сицилії. Частина 2