THE DIARY GAME : 08/09/2020 : DAY 33. Передвідпусткове

День 33, як символічно, і какофонічно. Гм.

---

Подумалось мені сьогодні, що удача — це м’яз, який потрібно тренувати. Не хочу розкривати всю суть свого суб'єктивного, хай краще кожен тут побачить своє.

---

Вранці я ледь прокинулась, і була абсолютно розбитою. Від вчорашньої перевтоми довго не могла заснути, лише після карвалола відрубилась. Зі мною таке іноді трапляється: коли вимотаєшся на нитку, перед відходом до сну починається якийсь другий прилив сил, і відчуваєш, що знову готова гарувати, а не спати оце (оманливі відчуття, звісно, таке буває перед тотальним виснаженням, здається. Чи перед смертю, вже не згадаю).

---

О дев'ятій ранку вже була на роботі. Правда, потрапила туди з пригодами. На прохідній не спрацював бейдж, вхід мені заблокували. Довелось телефонувати в СБ і підтверджувати, що ні, я ще не у відпустці, і так, я ще працюю сьогодні, і не виїздила нікуди з Київської області (ну як, виїздила в кінці серпня, але вони питають "останнім часом"). Попросила заблокувати бейдж від завтрашнього ранку. Пропустили.

---

Спостерігаю, що мене дедалі частіше кидає в якісь крайні емоційні стани: то плачу від радості, що хтось подякував у фейсбуці за щось несуттєве; то сповнююсь почуттям нереальної вдячності до кухарів, чия страва мені смакує, і пишу про це трактат в чат для пропозицій і скарг на їдальню; то взахльоб ридаю, бо бачу пост про цуценят-безхатченків… Ці емоційні перепади тривають вже кілька років. Гормональні зміни, мабуть. Раніше такого не було: я ніколи не плакала навіть під час драматичних фільмів. А тепер можу плакати навіть від реклами. А ви ні? Навіть від реклами Budweiser? А серце у вас точно є?

---

Колега, який мав відправити переможниці виграний нею приз, захворів, тож попросив мене. Ось, вирішила сфоткатись для вас, не щодня бачиш ящик солодощів.

Приз для переможниці конкурсу в рамках акції "Солодкий кешбек"

Відправити приз я не встигла, забрала додому, якщо що. Завтра відправлю. Зобов'язуюсь не над'їдати!

---

Роботи було валом, але ж валіза… Пішла перед обідом вибирати!

Відділ "Сад. Город", ТЦ "Епіцентр", вул. Берковецька, 6-В, м. Київ

Довго не роздивлялась, одразу зрозуміла, яку братиму:

Цю!

---

По обіді витратила багато часу, щоб написати колегам купу відтермінованих завдань у телеграм. Наприклад, я собі у відпустці, спатиму до обіду, а Дімці о восьмій ранку 14.09 прийде сповіщення: "Дмитрику! Сьогодні викладаємо 10 роликів акції МДС на сайт, зроби заглушки (шаблон PSD ось тут лежить), завантаж відоси на новий плейліст (назва така-то), скинь лінки Артему".
Або таке прийде Марині об 11:00 11.09: "Маринко, привіт з космосу! Перевір, чи півфіналісти прислали паспортні дані, бо дедлайн рівно за годину. Хто не прислав, набери його і посвари пальчиком".
Ну і так далі. Загалом вийшло десь 13 відтермінованих повідомлень. Так, я з тих людішок, які нікому не довіряють, і які впевнені, що краще них ніхто не впорається)) Ковзкий шлях... Але цей стан в мене не завжди, бувають періоди просто глобального пофігізму на все.

---

А ще мені сьогодні написала в телеграм якась дівчина: "Доброго времени суток! Нашла Вас в одной группе в Телеграм. Скажите, Вы быстро находите общий язык с людьми? У меня к Вам есть предложение)". Виявилось, то була пропозиція продавати Oriflame. Facepalm.

---

А, так і вчора в інстаграм писав якийсь хлопець: "[...] Взагалі, пишу по справі) Я займаюся розвитком
різних проектів) Тобі тема грошей зараз цікава?)"
Я намагалась випитати подробиці, але поки його остання репліка така: "Пропозиції бувають в різних напрямках. Музика, педагогіка, фінанси підприємницька діяльність і так далі. Я на перспективу цікавлюсь. Так тобі дати знати як щось буде?"
Ну, написала, щоб давав знати. Хтозна, що воно таке. Steemit спершу теж здавався стрьомним)))

---

Вийшла з офісу о 20:40 (прогресую, давно так мало за день не працювала!)

---

Котяча інспекція оглядає валізу

Котяча інспекція одобрила валізу, але все ще хоче оглянути її інтер'єр

---

Про мене: тут.
Я з команди @ukrainiandreamer.