Little Red Riding Hood | #SaturdayMemories
На гугл-диску виявилось менше фото, ніж я очікувала. Тобто, у спеціально створеній папці з фотками на Google Drive. Адже, із появою синхронізації, фотографії з наших ґаджетів почали автоматично заливатись на Google Photos, потреба додатково щось перезберігати зникла.
Але все ж мене зацікавило, що є на самому Google Drive — збережене вручну, а не автоматично, шляхом перекидання світлин з фотоапарату на комп'ютер, а потім upload в безмежжя інтернету... І це була аматорська фотосесія восени (8 жовтня) 2015 року.
Божечки, мені тут 28, виходить. А я спершу подумала, що 25 — настільки далекими здаються ті часи.
Фотографувала моя подруга Аня — на її ж фотоапарат-мильничку. Звісно, ні вона, ні я не розумілися на фотошопі, того майже всі фотографії ніяк не оброблені — майже. Дві з них я все ж обробила за допомогою різних фоторедакторів онлайн. Ось вони:
Тут за допомогою світлокорекції та корекції кольору я перетворила осінній ліс на весняний
Тут теж дещо погралася з кольорами
Як можна здогадатися, я була в образі Червоної Шапочки :) Правда, шапочки не знайшла — довелося імпровізувати з пов'язкою.
Чому образ саме Червоної Шапочки? Вся справа у цій дивній сукні. Її подарувала мені мама мого колишнього хлопця.
Її звали Деніз. Я була з нею настільки близька, що важко уявити. Іноді мені здавалося, що в нас із нею набагато ближчі стосунки, ніж із хлопцем. Деніз стала мені як мама, якою моя рідна ніколи не була: авантюрною, відвертою, прямою, безцеремонною. Та що там, ми були подруги.
Але був у Деніз один смішний недолік: повна відсутність смаку в одязі :) Вона часто дарувала мені якісь дивні шмотки, і я, щоб не образити її, іноді одягала їх, іноді просто фотографувалася в них. І цього разу те саме: я вирішила хоч якось увіковічнити цю червону сукню перед тим, як викинути її :) Тим паче, що для косплею одежина що треба. Але носити її кудись у серйозні місця було б трохи не ок.
"Фауст" Гете — позичила книжку в мого колишнього :)
Ми розійшлися із колишнім весною 2016 року. А в 2017 померла Деніз. У неї був рак, пухлина у головному мозку. Я не бачила Деніз під час хвороби, і досі думаю, чи варто було... Не можу зрозуміти, чи шкодую про це, чи навпаки — полегшено видихаю.
Мабуть, з дня смерті Деніз і почалась моя танатофобія — часті панічні атаки, спричинені страхом смерті. Адже якщо така повна життя молода жінка так легко згасла, то що чекає нас всіх, похнюплених і вічно похмурих істот...
Сини Деніз стерли її акаунт на фейсбуці, тож я не можу більше заходити туди і годинами кліками по її життєрадісних фотографіях. Але в мене і самої повно її фотографій...
Навіть не думала, що ці суботні спогади заведуть мене так далеко. Не сподівалась, так вийшло саме собою. І, мабуть, тепер логічно було б виставити фото і самої Деніз. Ця маленька, чарівна жінка нижче і є вона...
Спочивай з миром, Деніз, я тебе ніколи не забуду!
Hello antorv!
Congratulations! This post has been randomly Resteemed! For a chance to get more of your content resteemed join the Steem Engine Team
былые времена)
Ага, ностальджи
✵✵✵✵✵✵✵✵✵✵✵✵✵✵✵✵✵✵✵✵✵✵✵✵✵✵✵✵✵
Блін, я аж розплакалась! Круто! Знаєш, у мене теж загострились панічні атаки страху смерті після того, коли минулого року раптово пішла моя мама... Але я розумію, що мама хотіла піти і бажання було виконане...
Іноді люди несвідомо запускають програму смерті, але в любому випадку свідомо розумію що працює закон причини - наслідку.
Це були дійсно особливі стосунки. Думаю їй важлива твоя світла память.
Так, мабуть, так краще — не мати ні одного спогаду про неї у хворобі. Лише радість, подорожі, морський бриз, довгі розмови на кухні за саморобними коктейлями з горілкою) така вона була, навіть на дискотеку раз мене потягла)))
Очень трогательная история, Юлечка! А ты и раньше была очаровашкой, и правда похожей на Красную шапочку!))) А какой первый тег надо ставить?
Та сама розревілась, як писала🥲 Я поставила #saturdaymemories, але головне, щоб пост був у спільноті Saturday Memories.
А как это сделать?))) Юлечка! Я могу выставить цветы, которые не выставляла?
Ольга придумала, ось тут вона пояснює правила: https://steemit.com/hive-189569/@olga.maslievich/memories-of-a-year-of-luxury-saturdaymemories
Суть в тому, щоб викласти кілька старих фото (які ще ніколи не викладались на стіміт) і коротку історію, яка за ними ховається.
Постити потрібно прямо у ком'юніті:
иногда нам встречаются люди, значимость которых до нас доходит только с годами. особенно, когда их уже не стало...
😇 да.. она иногда дико раздражала своим позитивом, правда)
Hello antorv!
Congratulations! This post has been randomly Resteemed! For a chance to get more of your content resteemed join the Steem Engine Team
Червова шапка), я подумала спершу так, а потім прочитала в тексті, що ти себе називаєш у цьому платтячкі так)
Реально червова переклало?))) Це оригінальна назва казки, значить транслейн шось не фуричить)))
Що да? Я просто на автомате писала и все). Наверное режим т9 решил по своему)
Ааа) ♥️♠️♣️♦️
Є особливий шарм у старих фото, зроблених мильницею. Моє захоплення фотографією розпочалось з фото, зроблених аналоговою мильницею. Весело було, зберігалися всі майже всі фото, хіба геть невдалі, бо викинути шкода було))
Та всі зберігали, вони ж були на папері:)
так, і головне не знав, що ж ти там нафоткав, поки не роздрукував їх))
This post has been upvoted by @steemcurator06 who curates “The Community of Three Countries: Ukraine — Russia — Belarus” with the support of the Steem Community Curation Project.