Driving was a birthday present abroad... Now or never!

Мій день народження був у березні, вперше за кордоном! Я часто мріяла поїхати наприкінці зими в теплу країну, щоб провести березень на березі теплого моря. Але, звичайно, я ніколи не думала, що причиною моєї довгої подорожі буде війна!
Опинившись у Кемері напередодні свого дня народження, я подумала: чим я хочу займатися і де бути, щоб зробити цей день особливим. В умовах війни, коли я щодня читала новини про страшні жертви в Україні, банальні посиденьки в гарному ресторані – це те, що зробило б мій день народження порожнім і неприємним! Тому мало статися щось особливе! І моя Вікторія придумала для мене справді крутий подарунок!
Для початку розповім, що стало причиною такого особливого подарунку. За два місяці до війни я вдосконалювала своє вміння водіння. Минуло три роки, відколи я здала на права, і після того я мала нуль практики. Почала практикувати взимку, мала 20 занять, витративши близько 400 доларів. І якби не почалася війна, мій син нарешті подарував би мені довгоочікуваний автомобіль «Ліф». Я свідомо відмовлялася від інших автомобілів, бо хотіла електромобіль. Тож я чесно готувалася до початку важливого відповідального періоду в моєму житті. Але війна розбила наші мрії...

За день до дня народження нам довелося переїхати в новий будинок. Тому ми вирішили перевезти купу наших рюкзаків на орендованому автомобілі. Мені потрібна була машина автомат. Але в оренді їх набагато менше і вони, звісно, ​​дорожчі. Тому я спочатку відмовлялась. І мені було страшно почати їздити в незнайомій країні на чужій машині! Але моя відважна донька Вікторія була рішучою! Сказала: або сьогодні, мамо, або ніколи! Ти завжди будеш так боятися. І ти не знаєш, коли повернешся в Україну. Мине час, ти знову все забудеш, почнеш сумніватися в своїх силах. Тим більше, коли всі навколо говорять, що в 54 роки починати їздити за кермом практично неможливо! Тож давай, починай! Я дарую тобі це водіння в День народження! Потім ми пішли в салон прокату і привітний турок Алі сказав, що є машина. Це був милий білий "Фіат", який мені відразу сподобався :)

Я сіла за кермо і незважаючи на страх, я змогла виїхати заднім ходом, і ми поїхали !!! Мої діти були в захопленні! Їх віра в мене та в мій водійський талант творила чудеса! Дарина сиділа на задньому сидінні абсолютно розслаблено, з впевненістю, що її мама чудовий водій. У першому повороті я ледь торкнулась дзеркала зустрічної машини, але ніхто не помітив))). Так почався тиждень мого водіння, мого незабутнього подарунку на честь мого Дня народження, вперше закордоном!

Після того, як ми привезли речі в готель, поїхали на заправку, бо на табло було лише 3 поділки. Алі сказав, що вистачить приблизно на 100-150 км. Це був кумедний випадок і водночас напружений. Я боялась виїзджати на трасу, морально ще не була готова, але заправка була на трасі. Якось ми туди потрапили. Кумедна історія полягає в тому, що, боячись ввечері виїхати на невідому трасу, ми проїхали невеликий шматочок дороги «проти руху» і швидко повернули на околиці. Слава Богу, в цей час ніхто не їхав назустріч :)

В мій день народження ми поїхали в наш улюблений парк «Moon Light» в Кемері. Тут було мало машин, і я могла вчитися паркуватися, тому що на уроках водіння намагалася це зробити лише кілька разів, і, чесно кажучи, відчуття, коли машина їде заднім ходом, зовсім інше, а вигляд у дзеркалах сприймається складно. Ви теж спочатку так відчували?
Був дуже холодний день і з моря дув сильний вітер. Але ви знаєте, що в день народження ми любимо будь-яку погоду! Ми з Дариною збирали черепашки, які тут дуже гарні і відрізняються, ніж на Чорному морі в Одесі. Ми ще були в зимових куртках, а моя Вікторія так жартувала - натягнула куртку на обличчя і зникла з очей! Ми всі дуже сміялися. Це трохи відволікло нас від війни та сумних подій в Україні!

Ми гуляли, пили чай на пляжі, згодом зайшли до нашого улюбленого гостинного ресторану «Паша Кебап», який вперше після приїзду в Кемер нагодував нас турецьким супом з сочевиці Чорба і здивував багатьма подарунками: лаваш, масло, сир, салат ... І чаю багато в подарунок! Не знаю, чи це тому, що ми з України, чи це просто особливість їхнього закладу!? Але тільки тут була така щедрість. А ввечері на мій день народження працівники ресторану зробили для мене приємний сюрприз. Всі разом заспівали «З днем ​​народження, пані Ольго!» :)

А ще прийшов до мене на день народження один новий знайомий з Америки, і подарував мені дуже красиву турецьку тарілку, яку я потім повинна була залишити в готелі )))

Ми довго гуляли в той день по пляжу в парку "Moon Light", був повний місяць. Небо було дуже гарне, і я хотіла прожити цю мить тут і зараз, не замислюючись про страшну реальність, яка відбувається в моїй країні...
(Далі буде )

Дякую за читання.