PETS CONTEST №6 by @maksina | My Rolf

Ви колись любили свою тваринку більше за всіх на світі? Я не жартую: більше за всіх рідних і близьких. Зі мною таке було, тільки один раз. Мою вічну любов звали Рольф.

---

---

На мій 17-ий день народження мама з іншими друзями родини склалися грошима (тоді ми жили дуже бідно) і купили мені цуценя добермана. Маленький вухастик (фото з великими вухами зараз не маю, треба шукати по альбомах, а вони на іншому кінці України), з хвостом-курдупликом, із шовковистим шоколадним хутром, — це чудо на довгих ногах було схоже скоріше на оленя, ніж на пса.

Я одразу зрозуміла — він буде Рольф. Як герой книжки, яку я тоді читала (тільки у книжці була німецька вівчарка).

Це була любов з першого доторку: Рольф не міг нарешті перестати мене облизувати, а я — цілувати його шовкову голівку (пізніше я дала йому навіть таке поганяло: Шовкова Голівка).

Рольф у розквіті сил. З мамою

Одного разу я гуляла із ще маленьким Рольфом біля річки. Він далеко від мене не відбігав, але метрів 30 дистанція між нами була. Не знаю, хто побачив величезного і озлобленого дворнягу першим: я чи Рольф. Але чужий пес нісся прямо на Рольфа!

Моє малятко почало гнатися до мене, а я — до нього назустріч! І щойно ми з Рольфом зустрілися, а я підхопила його високо-високо на руки, як дворняга вже був поруч і з усієї дурі врізався зубами мені у ногу вище коліна (тобто, мітив вкусити Рольфа, але промазав). Дворняга не очікував такого повороту — цапати людину, видно, не планував. Тому після першого ж мого стусана ногою, з якої вже юшила кров, почав тікати. Рольфик весь цей час жалібно скавулів і пісяв на мене — з переляку. Я вже не випускала його з рук, поки не принесла додому, навіть незважаючи на закривавлену ногу.

Це один із випадків, коли моє псячо-мамське серце ледь не розірвалося від болю за рідну животиноньку.

Другий раз, коли душа пішла в п'яти, — процес купірування Рольфових вух. Ветеринар приїхав до нас додому, малому ввели наркоз. Потім лікар взяв спеціальні металеві "лекала"-зажими і прикрутив їх на вуха сплячому Рольфу. І тільки ветеринар різанув скальпелем по вушку вздовж лекала, як мій малий почав крізь сон жалібно скавчати! Я ледь витримала цю всю процедуру, тримала його за лапку. Лікар так толком і не відповів: чого пес скавчав? Невже його наркоз був липовим, і собака відчував біль?..

Рольф після купірування вух: з формуючими вушний "стояк" пов'язками. Ми з ним сидимо у наметі

Якби це було зараз, я б ніколи-ніколи не дозволила обрізати цуценяті вуха (чи навіть хвіст!) Не підтримую всі ці неадекватні "вимоги породи". Але тоді ми робили так, бо "що люди скажуть".

Рольф із мамою

Один з найкращих моментів ever: коли чималий доберман скручувався в мене на колінах в калачик, немов маленький котик...

Рольфа шалено любили всі: я, мама, тато, бабуся... Він завжди спав із кимось на ліжку. Ну хіба в дуже-дуже спекотні дні спав у хаті на підлозі. Але ніколи, жодної ночі, Рольф не провів на вулиці))) Навіть коли я спала все літо в саду в наметі, Рольф тусувався там зі мною рівно то того, як захоче спати, а тоді йшов до дверей хати, і голосом та шкрябанням вимагав пустити його всередину)))

Оглядає наш урожай картоплі

У мене стільки історій про Рольфа, що неможливо й розказати! Мабуть, роки з ним — одні з найщасливіших в житті.

Уявіть: коли я вступила вчитись в універ і поїхала з дому, то ночами плакала не за друзями і батьками... а за Рольфом! А після коротких візитів в рідне містечко на вікенди часто лежала ночами в плацкарті і намотувала шмарклі на лікті — бо так не хотіла знову розлучатися з Рольфом...

А це я вже вчилася в університеті. Останнє літо Рольфа

Він прожив дуже мало: менше 8 років. Параліч, інших причин нам так і не сказали. В момент його смерті мене не було поряд...

Мама не могла прийти до тями з рік — постійно плакала, як тільки щось нам нагадувало про Рольфа. Вона вишила його портрет...

Тато з Рольфом дивляться телевізор

Я не знаю, що ще розповісти, я вже і так сиджу і реву... Рольфик буде жити в моєму серці, поки воно й саме не зупиниться.

---

---

Всі фото зроблені на плівковий фотоапарат-мильницю, і "оцифровані" методом знимкування на смартфон.