Добре, коли ми разом...

Всім привіт!

Спілкувалася зі своїми родичами у Швейцарії та попросила сфотографуватися та вислати мені фотку.

На цьому фото три мої двоюрідні сестри разом – одна приїхала з Канади, друга зі Львова, третя мешкає у Швейцарії, мати п'ятьох дітей. (Зверху)
Я так сумую за всіма.

А на цьому фото внизу батьковий брат - Микола, мій кум. (Зліва)
Ми завжди збиралися всією ріднею у нього вдома.
Він мав гарний свій будинок, шикарний двір, тенісний стіл у дворі, два басейни... Один для дорослих, один для дітей.
Ми любили співати українські пісні "Цвіте терен", "Ніч яка місячна" та інші...
Будинок постраждав, син його загинув.
Життєрадісний Микола після всього змарнів, постарів, зараз потребує медичної допомоги.

Моя тітка – молодша сестра тата – внизу праворуч. Чудово виглядає після двох операцій на колінах.
Сестри мої зі своїми чоловіками – такі щасливі... Чоловік Світлани – на фото (їхня пара зверху) – професор, займається онко-обладнанням, об'їздив увесь світ із доповідями з обміну досвідом. Світлана бачила і океани, і крокодилів, і бегемотів живих, і близько акулу…) Нещодавно вони з чоловіком повернулися з Японії.

Колись я написала вірші, а маріупольський композитор Анатолій Струсь написав музику, вийшла пісня з такими словами:
"Ми єдина сім'я, це ти і це я - добре, коли ми разом"... Це і про нашу сім'ю...

Я відправила свою квітку - троянду родичам,
І тут всі почали відправляти в геном свої квіти з усіх кінців.
Ось так ми поділилися своїм шматком простору, світла та тепла...

Це маки із Цюріха
Всім гарних вихідних!

Квіточки з Леньяго, Італія

Це наші квіти біля будинку у Швейцарії.
Усім бажаємо здоров'я, миру, кохання.

Я відправила свої іриси, ромашки, троянди...
І свої вірші теж на їхнє прохання...

Запрошую вас до свого читального залу:

Где оно – моё пространство личное?
Всюду хаос, пыль противоречий.

Мой скафандр – только для приличия.
То горю, то надышаться нечем.

То ли это истина - гастрольная.
То ли мало воздуха в баллонах.

Не комфортно в неземных условиях
Говорить и думать приземлено.

Опущусь на облачке сиреневом
В чей-то сад. В чужое чьё-то лето.

Хоть немного полежу под деревом.
Отдохну от ультрафиолета.

Столько яблок – для решенья скорого,
Чтоб сорваться со своей орбиты…

Только пусть не падают на голову.
Все законы – до меня открыты.

Дякую за пiдтримку

Ольга Зоря