Зелені свята

Привіт, друзі! Мій допис сьогодні перегукується з постом @darina14, бо вона написала про Івана Купала, а цього року так сталося, що через несміливу позицію двох українських церков ми не до кінця порвали з імперсько-московитським і перевели чи пересунули лише половину церковних свят згідно григоріанського календаря, а саме ті, що мають конкретно визначені дати. А ті, що прив'язані до Великодня, ми не чіпали. Тому Івана Купала пересунулися в часі на тринадцять днів назад, а Зелені свята (Свято Трійці, П'ятидесятниця, Зіслання Святого Духа), які, як можна здогадатися, святкують через 50 днів після Великодня, у зв'язку із найпізнішим можливим святкуванням Паски 5 травня, відповідно святкуються цього року також у кінці червня. Тому вийшла така накладка і зник Петрівський піст.

Ці свята мають дуже багато спільного, а саме того, що вони, по суті, наклалися і увібрали в себе попередні язичницькі вірування наших предків-слов'ян. Івана Купала замінило собою День літнього сонцестояння або Самгайн у кельтських народів, а Зелені свята наклалися на Русалії - чи русальний тиждень після Трійці, коли, за народними віруваннями, по землі ходять русалки. Мабуть тому до зелених свят було заборонено купатися (ви будете сміятися, але це мені колись на повному серйозі говорив тато - купатися заборонялося, бо русалки можуть затягнути під воду). Звісно, що ми купалися, бо коли Зелені свята в кінці червня, то це по суті пів літа і витримати цю спеку дітлахам було дуже важко. І звісно моя мама знала про це 😄.

Чому Зелені свята? Тому що в суботу (вона називалася Зеленою суботою, оригінально, чи не так? 😁) перед Трійцею, під вечір, прийнято прикрашати подвір'я та брами (а подекуди і помешкання) зеленими гілками дерев - липи, берези, осики, бука, клена, дуба - тобто дерев, що ростуть в лісі. А на підлогу кидали шавар - аїр болотяний, який ще треба було з того болота дістати. Іноді по коліно чи навіть по пояс у воду ми, старші вже діти залазили і ніякі русалки нам були не указ 😉.

Ось фото, яке ілюструє традицію розкидання шавару по підлозі. Це щойно відкритий магазин у селі:

Щодо прикрашання зеленню житла, то я по можливості намагався дотримуватися цих традицій. Звісно, що без фанатизму, лише кілька гілочок, а не цілий ліс на подвір'ї, бо ці гілки зів'януть і їх ще потім треба буде прибрати.
Але це щось своє рідне, глибинне. Я торік якраз повернувся додому на Зелені свята, то ж коли ми з дітьми прикрашали браму в батьків, то це мене якось пройняло до глибини душі. Цього року браму прикрашав дідусь з онуками, я лиш приніс кілька гілочок липи, щоб прикрасити терасу і вхід.

Ще одним складовим елементом Зелених свят є освячення у церкві букетів з польових квітів. Саме з польових, це один з містично-язичницьких елементів, які залишилися в нашій культурі, але суть яких забули, то ж дехто, може навіть і більшість, використовує вже будь-які квіти. Ми ж намагаємося дотримуватися традиції, бо це не так важко, біля нас багато полів, де цвіте безліч польових квітів, таких різних і таких красивих. Чого не скористатися цією можливістю?

Шкода, що у нас якось не збереглися традиції народного святкування Івана Купала. Оці, коли збирається молодь, палить величезне вогнище, стрибає через вогонь. Я знаю, що спроби організувати таке відродження традицій були подекуди, але вони поки що не прижилися, не стали органічними.