Конкурс "Зимовий настрій"

Привіт, друзі! Сів я оце за ноутбук (так, якщо я маю таку можливість, то я користуюся ноутбуком, а не смартфоном 😊) і задумався, про що я б хотів написати свій пост. Спочатку я хотів використати найбільш поширений щоденниковий формат дописів, але зрозумів, що не дуже хочу його писати. Якось набридло скаржитися на хвороби, та й фотографій сьогодні я не зробив ніяких. Я вирішив погортати свої фото на телефоні, щоб глянути, якими ж фотографіями за попередні дні я не ділився і натрапив на рівно три фотографії позавчорашнього снігопаду. Саме таку мінімальну кількість фотографій потрібно мати, щоб взяти участь у конкурсі "Зимовий настрій" від @olesia 😉. То ж я вирішив, що це знак долі і таки вирішив взяти в ньому участь, хоча раніше припускав, що мабуть вже не матиму цього самого зимового настрою. Але я поглянув на ці фото і згадав, як воно мело позавчора і який вчора дощ цілий день періщив, то ж однозначно ці фото викликають у мене більш зимовий настрій, ніж спогади про дощ)).

Хотів ще написати кілька слів про сьогоднішню погоду, але вирішив не псувати собі щойно отриманий зимовий настрій 😄. Бо як не крути, що найкраще викликає зимовий настрій? Правильно, сніг і не той старий залежаний, брудно-сірого кольору, вперемішку із шарами болота, а свіжий, білий та пухнастий. Можливо ще завтра я такий побачу, бо прогноз погоди начебто обіцяє нам сніг.

До речі писав тут про зимовий настрій і згадав, що ще його мені посилює вдесятеро поїздка в гори взимку, щоб покататися на лижах. Ці спогади у моїй свідомості наче уві сні, прикриті легким туман, наче це відбувалося у минулому житті. Але я добре пам'ятаю ці драйвові відчуття шаленого спуску з гори на лижах, хотілося б знову їх відчути. Я переважно їздив на "Буковель" і не кажіть, що там дорого. Так, дорого, якщо їхати на тиждень цілою сім'єю та жити у готелі на самому курорті. А якщо їхати на день-два (краще на два, бо зі Львова туди доволі далеко, хоча звісно, ближче, ніж до Києва, то ж треба відпочити перед дорогою), ночувати за кілометрів п'ятнадцять від Буковелю і брати скіпас зазделегідь, то витрати будуть суттєво меншими. Мені двох днів було цілком достатньо, щоб зарядитися драйвом від двох десятків спусків на день.

Але то було до війни. Як там зараз не знаю, але чогось Буковель став символом ухилянства, бо всі посилають туди ТЦК роздавати повістки, начебто там одна олігархія зібралася. Але я точно знаю, що там реабілітацію проходить багато військових, поранених чи просто тих, які лікуються чи мали операції, друг, що воює, там минулої зими два тижні провів, абсолютно безкоштовно.

Отож я тут вирішив ще декілька фото з архіву додати, щоб згадати, як воно було і для підсилення зимового настрою плюс три слова)).