Трохи призабуті сільські будні

Я не знаю, чи вийде мені довести сьогодні пост до якогось логічного завершення, бо вже менш, ніж за десять хвилин мають вимкнути електрику і відповідно пропаде інтернет. Як я вже написав в коментарі до допису @o1eh, я також не шукаю легких способів забезпечити себе інтернетом (точніше я пробував, але мій роутер дуже нестандартний і під нього готових рішень не продається, точніше я не шукав аж так дотошно, бо мені все одно треба було вирішувати проблему з опаленням взимку, а з твердопаливного котла жодного толку, коли не працюють насоси, що переганяють воду), але зараз трохи не про це мало бути))

То ж як я вже згадував то тут, то там по своїх дописах, зараз я з сім'єю ми живемо окремо, у власному будинку, хоча і неподалік від моїх батьків. З господарки у нас лише киця Міка 😄, а от батьки тримають ще корову, кури, качки, час від часу свиню. Але звісно зовсім непричетним мені бути ніяк не виходить, бо траву я в нашому саду кошу на сіно, і з городом ми допомагаємо, хоча і в меншій мірі, як колись. Бо з нашими наполяганнями ми суттєво змешили оброблювану площу, і картоплі вже стільки не садимо.

Це була досить довга підводка до того, щоб я не почав писати свій допис на порожньому місці. А сталося ось що: коли вчора я зайшов до батьків (вже не пригадаю точно за чим), то корова, яка до того була ківна (вагітна) саме народила. І народилося не одне телятко, а одразу двійня. Маруіян, який товкся в баби з дідом цілий день і застав ту подію, одразу ж потягнув мене до стайні показати теляток, яких я і сфотографував, скориставшись нагодою.

Це незавершений допис. Якщо ви бачите цей напис, я не дописав пост, бо вимкнули світло