Небесний день

Я тут перебирав назви для сьогоднішнього поста, танцюючи довкола слова небо, перебираючи різні варіанти, але зупинившись на найбільш простому))). Просто майже всі фотографії, якими сьогодні я ділюся в цьому дописі, зосереджують свою увагу на небі та всьому, що на ньому - хмарах та ... інших об'єктах 🙂. Але давайте все по порядку.

То ж перше фото я зробив вранці, коло старостату, коли заносив документи, щоб оформити Даринці путівку в дитячий табір та написати заяву, на обробку персональних даних. Хмари на блакитному небі були такі білі пухнасті, що я не втримався і зробив одненьке фото, не підозрюючи, що започатковую тренд дня, так сказати).

Потім, в обід, я гуляв з Максимом, здійснюючи прогулянку, щоб його заколисати (до речі, у нас сьогодні прорізався перший зубчик, а вчора Максим почав сидіти, щоправда поки що спершись, у дитячому кріслі для годування, але вочевидь це йде йому на користь і він вже скоро зможе сидіти самостійно 🙂) і знову ж звернув увагу на небо, хмари явно додавали йому виразної краси. Принаймні так мені здавалося, коли я бачив це на телефоні, на екрані ноутбука бракує яскравості.

Мабуть ви вже впізнали берези на фото, це біля мого дому і ми часто там гуляємо і я часто роблю там фото. А наступне фото я зробив трохи далі вже, на іншій вулиці. Звернув увагу на ділянку, густо зарослу амброзією. У повітрі стояв різкий запах, багато людей мають алергію на цей запах.

Ще одне фото, якому бракує яскравості, бо яскраво-блакитне небо тут таким не здається, а білі хмарки якісь не достатньо білі. Але це справді було красиво вживу:

Тут ми переносимося трохи в часі і перестрибуємо до вечора, коли я перестав працювати головою (ну, я не відключив її зовсім 😄), а перейшов до фізичної роботи, тобто до рубання дров. Саме дріботів дощик, зовсім слабкий, то ж я вирішив, що це не перешкода для роботи. І знову я звернув увагу на небо, бо хмари стали темними і це було не менш захопливим, ніж тоді, коли вони були білосніжними.

За хвилин п'ять дощик перестав, якщо його так можна було назвати, і визирнуло сонечко, хоча темні хмари не зникли і створили тло для красивих контрастних фото.

Але зрештою дощ пішов знову, поступово сильнішаючи. Я не поспішав від нього ховатися, бо і так був мокрий від поту, бо рубати дрова в спеку - це доволі вологозатратно для організму, який прагне таким чином охолодитися)). Але зрештою дощ став дуже сильним і це стало небезпечним, бо все ж я тримав у руках сокиру, а все ставало мокрим і слизьким - і самі колоди, і земля під ногами, і ручка сокири, тому я пішов до хати. Прийняв душ, повечеряв, і тут настала кульмінація "небесного" дня. Оскільки падав дощ, і визирнуло сонечко, то на небі на коротку мить з'явилася веселка. 🌈

Ну а це власне "сліпий" дощ 😎🌧️

Такий от сьогодні був цікавий день)).