День малювання

Сьогодні четвер, а значить в Даринки малювання. Вона тепер відвідує раз на тиждень уроки малювання і канікули в школі на відвідуванні (гуртка? 🤔) поки що не відобразилися. Ми зазвичай їздимо туди з Даринкою на велосипеді, я або дружина, це десь за три кілометри від нашого дому, і в основному наш шлях пролягає не трасою, що головне. Приблизно двадцять - двадцять п'ять хвилин їзди і ми на місці. Сам я б звісно приїхав швидше, але треба зважати на можливості дитини.

То ж ми залишаємо велосипеди на подвір'ї в викладача (художника, вчителя), Даринка іде в дім на заняття, я ж по магазинах за продуктами. Сьогодні дуже багато треба купити, бо вдома все закінчилося, навіть рюкзака мало, довелося пакет взяти. Але в першу чергу я купив у квітковому магазині пакетик отрути проти колорадських жуків. Сьогодні знову обробляв картоплю, не вистачило.

Решту продуктів я не фотографував, хоча була ідея пограти сьогодні у шопінг-гру, але я відкинув цю ідею. Повернувся через годину. Даринка затримувалася на уроці. На стовпі біля брами побачив на своєму бойовому посту давнього знайомого - кота. Не знаю, що то за порода, але явно аристокрастична.

Здається цей кіт їсть явно чітко по графіку. Бо він поволі зліз із свого насидженого місця рівно о восьмій і пішов до своєї миски, неподалік від лавочки, на яку я присів. Корму не було і кіт почав нявчати здивованим тоном, а тоді виліз на мій рюкзак, а тоді і на велосипед.

Але там нічого їстівного не було, а я не зізнавався, що маю в рюкзаку котячий корм. для Міки. 😁

Потіс котяра вилізла мені на коліна, щоб я її гладив. Так ми удвох чекали Даринку.

Даринчин малюнок, який вона сьогодні закінчила і малювала декілька занять, я сфотографував і помістив на початку допису.

Оскільки сьогодні день малювання, то Даринчині брати теж взяли в цьому участь, хоча ніхто їм нічого не говорив.

А ввечері збиралося на дощ. Я цьому зовсім не був радий, бо ж тільки покропив картоплю. Хоча пройшло уже було майже чотири години, отрута вже мала б подіяти на колорадів, хоча б частково. Але дощик так ивпав, хоча несильний і недовго. Але спочатку виглядало, ніби ось-ось розпочнеться буря століття. Слава Богу, не розпочалася.