17.05.2024

Чесно кажучи, я навіть не знав як назвати цей пост (бо останнім часом я намагаюся дати допису назву за найбільш визначальною подією, яка описується в дописі). Я навіть заснув на декілька секунд поки думав. А коли прокинувся, вирішив поставити в заголовку поста сьогоднішню дату (точніше вже вчорашню, бо я, як завжди, сідаю писати пост у Стіміт далеко за північ 😀)

То що сьогодні відбулося? Даринка до школи не пішла, бо прокинулася з температурою 37,5, за нею за компанію залишився вдома і Маркіян.

Я продовжую розвантажувати мозок, сушачи сіно, яке я скосив кілька днів тому. В обідню перерву перерву перекинув сіно, щоб краще сушилося. Паралельно замилувався на квіти калини, що цвіла неподалік. Квітка - символу України, її пораненої душі (бо ягоди калини - криваво-червоні, а Україну постійно шматують стерв'ятники).

Ввечері несподівано захмарилося, довелося цю копичку скласти і накрити, бо навіть кілька крапель дощу таки впало.

А ще ми з дружиною відвідали батьківські збори стосовно майбутнього урочистого причастя після першої сповіді, щл відбилися в церкві при монастирі, куди Даринка ходила цілий рік. Слава Богу, що монахи позбавлені всієї тієї помпезності, то ж не потрібно купувати чи орендувати всі оті білі сукенки, а достатньо прийти у вишиванках. Проте одна із мам таки натиском проштовхала ідею віночків із живих квітів 😡. Треба ж оті свої совкові замашки зі школи сюди тягнути. Це саме той випадок, коли можна сказати, що зі своїм уставом в чужий монастир не ходять 😆.

Ага, а ще нам вперше ввечері вимкнули світло внаслідок стабілізаційних відключень. Ненадовго, всього лише на дві години. Ледве встигли повечеряти, горох тільки наполовину розігрівся у мікрохвильовці))

Потім почали дивитися всією сім'єю серіал "Мертві хлопці-детективи", бо вчора подивилися останю серію "Локвуд і Ко", який моїм дівчатам дуже зайшов, а мені просто було нормально. Цей начебто схожий на нього і все ж досить відрізняється за настроєм. Знятий на основі коміксів за авторством Ніла Геймана, то ж він тут дуже відчувається, кажуть схожий на "Пісочну людину", але його ми ще не дивилися.

Все, треба іти спати, бо впаду на клавіатуру головою і точно щось поламаю. Але мабуть не голову)).