💻💾Шкільні роки... з комп'ютерами та без📀💻

Калькулятор - це ж як прапрадід комп'ютерів. Та колись і калькулятори були рідкість, особливо за часів суцільного дефіциту мого дитинства. Був навіть анекдот про японця що купляв парасольку, а йому на здачу дали сім калькуляторів.

Комп'ютер давно увійшов у наше життя, ставши її невід'ємною частиною. У кількох постах я опишу моє знайомство з цією сферою, це моє і робота, і хобі, і...

Що говорили великі про комп'ютер...

"Я не бачу жодного сенсу в тому, щоб у кожному будинку стояв комп'ютер." Кен Олсен, 1977 рік, президент DEC
"Я думаю, на світовому ринку можна буде продати штук п'ять комп'ютерів." Томас Вотсон

... з того часу і комп'ютери та світ змінився, але зовсім недавно це було не так, у людей не те що комп'ютер, мобільний телефон, а калькулятор був рідкість.

---

Напевно, все почалося з того, що мама приносила додому калькулятор, доробляючи вдома звіти. Вона не була бухгалтером, але підраховувати рух книжок доводилося. Працювала вона бібліотекаром, надходили гори книг і вона їх класифікувала до картотеки та розподіляла між бібліотеками – міськими, сільськими, шкільними.
Це зараз можна набрати в Excel і вуаля – "шахматка" зійшлася – принаймні шукати помилку набагато легше. Як зараз пам'ятаю - накреслить мама на аркуші А3 "шахівницю" - розраховує, виправляє та переписує в чарунку інше число. А на столі лежав він – калькулятор! Клац-клац - і бігають циферки, туди-сюди. Один був великий із зеленими циферками, другий маленький із червоненькими. Пам'ятаю мені більше подобався великий, що з зеленими циферками і я засмучувався коли інколи мама приносила інший. Це тоді було так чаруюче тоді для мене - прям магія.

_{ось такий з зеленими цифрами мені подобався більше}

У школі про калькулятор можна було тільки мріяти, як і про кишенькові ігри "Ну постривай" або "Скарби океану" Пам'ятаю дехто бігав з такими іграми на перервах збираючи натовпи спраглих дітлахів - "дай пограти". Та й таких ігрових гаджетів було аж три різновиди

Ех калькулятори ... Я не був відмінником, ледар як і багато хлопців)), але у мене були свої родзинки. Англійською наприклад я блищав словниковим запасом. Читає було вчитель текст, і запитує у класу переклад нового слова, і коли всі резерви словникового запасу відмінниць був вичерпаний, вчителька мені й каже - ну давай говори вже, бачу по очах що знаєш))) - в хід йшла важка артилерія - і я говорив переклад слова якого ніхто не знав.

Повернуся до калькуляторів, розглядали завдання ДЗ з геометрії, там гіпотенуза або катет виходило велике число з якого корінь квадратний не витягувався, він був довжиною в 10 знаків, а калькулятори були восьмизначні - це у відмінниць, вони були - не у мене(( Число закінчувалося двома нулями, і без цих двох нулів воно цілком "влазило" в калькулятор, і корінь легко витягувався, але це вже алгебра, а ми вирішуємо завдання з геометрії. Кажу вчительці - не ставте їм п'ятірку за це

ПК Корвет

У восьмому (тобто у дев'ятому класі-завдяки переходу на 11 класів, о 8-й я не ходив) до нас до школи привезли комп'ютери. ПК "Корвет" але навчальний рік закінчився - місяць був травень. У 10-11 класах тоді з'явилися уроки ОІВТ . Нам розповідали про будь-яку нісенітницю, шини даних, АЛУ ОЗУ, алгоритми ... (це ж потім розумієш , курсі на п'ятому інституту, що алгоритм все-таки потрібна річ , особливо коли я трохи програмував на асемблері)
Ішли уроки ... а він, КОМП'ЮТЕР, стоїть ВИКЛЮЧЕНИЙ, він поряд і в той же час незбагненно ДАЛЕКО, і без вчительського благословення (хорошого настрою) його не включити. Адже там такий цікавий невідомий чаруючий світ...

Перші ігри на комп'ютері

Три особливі ігри захопили мене тоді.

ТЕТРІС

який я потім довго шукав саме такий, яким його дізнався вперше і довго не знайшовши з часом звик до інших.

RUNNER

це була супер захоплююча гра, ще й з тією особливістю, що грати можна було нею лише на учительському комп'ютері.

Sokoban

котрий я перекладав на місцевий діалект BASIC та адаптував до шкільного комп'ютера
ПК Корвет, частину коду до гри опублікували в журналі "Техніка Молоді" 1991 №3

Онлайн-версія подивіться якщо не чули про цю гру.

У школі я мріяв про компактний калькулятор МК-71 із сонячними елементами,
та купили мені МК51, який знайшли, такий же без сонячних елементів, кому знайоме забуте нині слово - дефіцит . Він був майже як МК71, і здається однієї чи двох математичних функцій не було.

А потім ще купили програмований калькулятор МК-61, це був якийсь інвалід без дії "=" - як же на ньому рахувати, думав я побачивши його вперше у однокласників. Його можна було запрограмувати для автоматичних обчислень програмою довжиною до 108 байт, були навіть простенькі ігри)) В юнацькому журналі "Однокласник" інколи публікували коди програм до цих калькуляторів. Звісно на екрані/дисплеї нічого крім цифр не було - але працювала уява. Там навіть була гра схожа на RUNNER. Де 3 це були сходинки на поверх вище/нижче)))
А потім почитавши про зворотний польський запис арифметичних дій я зрозумів, що так навіть зручніше, без дужок))).

Ось онлайн емулятор того. і деяких інших калькeляторів

Ще навчаючись у школі я хотів собі комп'ютер додому, був, пам'ятаю, в магазині "Мікроша" 700 рублів, ціна кольорового телевізора, а то й двох простіше-подешевше. Пам'ятаю просив тата продати пару телевізорів по 350 р, і купити мені комп'ютер... та залишився я поки що без комп'ютера. Задовольнявся шкільними, добре, що вчитель інформатики йшов додому, а нас (просунутих інформатиків) залишав у класі після уроків, чого робити природно не можна було. Довіряв ключі від кабінету, пояснив як вмикати-вимикати живлення комп'ютерів на щитку. Раз ми накосячили залишивши світло увімкненим, але це дрібниця. Одного разу засиділися допізна, аж сторожеві доводилося нас випускати, бо школа була вже зачинена. А потім була… міліція, приїхали, забрали, відвезли на допит неупереджений – це вже не дрібниця!!! Влетіло і вчителю - більше ми в комп'ютерах не залишалися після уроків, задовольнялися або урочним часом або тими крихтами, коли вчитель ще затримувався в школі. У житті часто так – одним падають шишки на голову замість інших. Через деякий час після нашого виходу зі школи хтось у школі побив вікна, ну сторож запам'ятав нас, що ми виходили.
І аж потім, через кілька місяців, готуючи програму-тест для п'ятиклашок з математики і давши зрозуміти вчителю, що за урок її складно встигнути налагодити, ми знову стали залишатися після уроків серед мерехтливих моніторів.... дороблювати тест програму з математики.

Через 20 років мені пощастило наткнутися в інтернеті на емулятор цього шкільного комп'ютера по якому я ностальгував весь цей час. Приємно було хоч на пару хвилин поринути у ці ностальгічні спогади запустивши емулятор. До емулятора додаються образи дискет із так знайомими програмами.

А потім був інститут... але про це згодом.

About me

_{Posted using SteemPro}