The Diary Game : Ахуй — і це не невелике віддалене рибальське село в Іспанії...

Всім привіт!!!

Хотілось би мені зараз бути в Ахуї, в невеличкому рибальському селищі десь там в далекій та теплій Іспанії, але... Так, я в ахуї, але не там і не в тім, на превеликий жаль.

Настрій хуйня хуйова. Була надворі, пила каву. Все в тій же кав'ярні як завжди. Була в АТБ, докупила лимонів до чаю на зиму. Ще купила хліб, м'ясо, і додому. Примусово вигуляла себе бо з кожним днем все важче існувати в тій невідомості.

Вчора дзвонить мені колишня співробітниця, каже, Андрюха пропав безвісти. Слюсар зі школи. Колись я працювала в школі, то було ще на початку двох тисячних років, та з Андрієм ми знайомі були ще до. Він класний пацан, колись дуже-дуже давно ми з ним зустрічалися, та то було вже давно і не правда. Розійшлися бо я тоді була "поматросила та бросила", вітер в голові і свербіж в одному місці. Але ми залишилися нормальними так знайомими. Він може і більшого хотів, але я ж дитя асфальту, хотіла жити в місті, а він жив в приватному будинку за містом у нас тут, 10 хвилин пішки. І тут одного разу на роботі у нас з'явився новий слюсар, йоперний балет, Андрюха! Ти тута? І я тута!!! Робота стала цікавіша, було про що поговорити, що згадати, та і знаю я цього Андрійку як свої п'ять пальців. Все жартувала з нього, Андрюха голова й два вуха;). Та і на той момент я вже жила зі своїм чоловіком, це так, юнацькі спогади на роботі, але такі приємні вони були.

А тут вчора така звістка, що він зник, бля і мене накрило. В серпні вранці я сиділа в цій же що і сьогодні кав'ярні, пила каву, думки про своє, не бачила нікого навколо. Та підійшов хлопець, то був Андрій. Ми сто років не бачилися з тих пір як я пішла з тієї роботи, говорили, обмінялися номерами телефонів.

За Костю говорили, бо він знає його і бачив, що зарюмсана вранці сиділа в кав'ярні. Я іноді рано вранці купую каву, йду туди де ми з Костею усамітнювалися і сиджу реву(. Не знаю для чого і чому так роблю, мені так напевно потрібно. Коротше, говорю тоді йому, Андрій, як хочеш, тікай, бреши, прикидайся, ігнор всілякими шляхами. На що він казав та нє, я як твій Костя, покличуть піду, я шо п@дар щоб за спідницю ховатися? Мій теж так казав, мовляв, зая я ж не п@дар за тебе ховатися.

Оце була така розмова напочатку серпня цього року, а 19 вересня він вважається зниклим в Бахмутському напрямку... Як так? Як?! Як блядь за якихось півтори місяці таке сталося?! Їбана війна...

Посилання на картинку pixabay.com.

________💛💙________

Все буде Україна!

---