У перший раз я прочитала цей допис ввечері трошки поплакала. Не знала що і написати. Бо навіть коли пишуть слова підтримки то все одно це ніщо не змінює. Це саме моє розуміння. Знову знов проходила повз допису і нарешті я знаю що хочу написати...

Я вірю і чекаю що буду якось читати допис що твої хлопці знайшлись. Що ви сидите там, у кав'ярні насолоджуйтеся присутністю один одного і замовляєте щось солоденьке до кави.

Віра це теж дуже вагома сила 💙💛🇺🇦