День знань

Настало 1 вересня. Це особливий день в Україні, адже сьогодні всі діти розпочинають новий навчальний рік. Зазвичай сьогодні вранці дітки йдуть вулицями міста до своїх шкіл. Вони одягнуті дуже гарно, у вишиванках, несуть квіти. Так відбувалося завжди, але цей рік є особливим.

Цього року День знань відбувався в умовах війни. У зв’язку з цим є багато змін. Школи, які розташовані в регіонах недалеко від бойових дій, проводитимуть навчання в дистанційному режимі. Подвір’я цих шкіл навіть у такий урочистий день залишилися пустими і мовчазними. Навіть школи, які розташовані поблизу кордону з Білоруссю, проводитимуть навчальний процес дистанційно.

Ми живемо в Західній Україні, тому ми сьогодні таки йшли до школи. Але навіть тут є багато змін.

По-перше, традиційного свята не було. Точніше воно було проведене лише для першокласників та випускників. Причина зрозуміла - для того щоб не збирати велику кількість людей в одному місці, адже по всій території України є небезпека зазнати ракетного удару.

По-друге, сьогоднішній День знань сильно залежав від наявності укриття у школі. У нашій школі укриття не передбачене, тобто за проектом його ніколи не було. Протягом літа персонал школи знайшов найбільш підходяще місце в коридорі першого поверху, заклав невеличкі вікна мішками з піском, обладнав туалет, приніс лавки та крісла. Так вони як могли обладнали хоч якесь укриття. Попри всі їхні старання це укриття здатне вмістити лише половину дітей, які навчають у школі. Тому наша школа цього року навчатиметься у змішаному режимі. Змішаний режим передбачає, що діти один тиждень вчитимуться у школі, а один дистанційно.

Сьогодні ми прийшли на подвір’я школи у зазначений час. Тут було не дуже людно, оскільки різні класи приходили у різний час. Перед входом у школу було обладнано фотозону з національним прапором. Тут по-черзі фотографувався кожен клас.

Після цього дітей запросили на один урок. Діти були щасливі побачити одне одного, адже минулого року майже все друге півріччя вони провчилися вдома у дистанційному режимі. Діти обіймалися, безперестанку балакали, ділилися спогадами про незвичне літо. Раді були діти і побачити свою вчительку. Вони постійно наввипередки намагалися їй щось розповісти, завоювати увагу.

Війна внесла також зміни і в склад класу. Це був повний клас, в якому навчалося 30 дітей. З початком війни додалося ще двоє дітей, яким вдалося втекти з Харкова. Вони з нами навчалися до кінця навчального року. Тепер ці діти або поїхали додому, або ж знайшли собі іншу домівку. Цього року вони більше не навчаються у нашому класі. Також двоє дітей виїхало з України за кордон на постійне місце проживання. Ще двох дітей батьки перевели в інші школи з власних сімейних причин. Ще четверо дітей зараз перебувають за кордоном і поки що не планують повертатися, але залишаються учнями нашого класу. Відтак вони навчатимуться дистанційно.

Таким чином клас з 32-х дітей зменшився до 22-х дітей, які ходитимуть до школи. Але для навчального процесу це навіть краще.

Давайте побажаємо діткам успіхів у новому навчальному році. І головне, щоб їхнє навчання проходило безпечно!