А потім таємно залізла в його робочий рюкзак, виймала шкарпетки і труси (які він приготував собі, щоб мати чисте і їхати на роботу в інше місто), перерізала все ножицями і склала назад.

Який жах.

Я от завдяки твоєму посту, мабуть, вперше в житті усвідомив, що я також по архетипу рятівник. Тільки у мене тато тиран, а мама жертва. Я скрутив його вперше, коли мені було 17 (він тоді вдарив матір по обличчю рушником і попав в око, а приводом було лише те, що вона повісила рушник якось не так, не на петельку, а боком). У матері після того було відслоєння сітківки ока, яке ми довго і дорого лікували, а батя схопив невроз на мене, пив гідазепам, і в нього починались панічні атаки з важким диханням, варто було мені просто пройти мимо.

Не хочу розповідати про це більш розгорнуто, та одна лише коротко згадана історія уже дає книжковий "зріз".

Робити в таких відносинах найбільш правильно лише одне: від психопатів треба уходити (буквально втікати, якомого рішучіше і швидше), бо їх не переробити і не вилікувати, але вони скалічать психіку всім, хто поряд.
Не знаю, чому твій тато досі терпить таке. В юності чоловік ще може бути дуже прив'язаний примітивно через секс, і терпіти від жінки багато різного сволочного відношення, аби тільки не втратити секс. Але коли тобі вже під 60 (та хоча б і 35+) на перший план мають виходити взаємне добре відношення, спільні інтереси та общність, емоційний комфорт (я не кажу, що в 60 чоловік уже обов'язково імпотент, якому не потрібна жінка, я просто кажу про пріоритети, які змінюються по мірі нашого дорослішання).