You are viewing a single comment's thread from:
RE: Дайджест мого життя: гарячі хлопці, вітаміни, батьки.
Для мене загадка, як і навіщо тато все те терпить. Прикол в тому, що до мене мама дуже добра. Ще воеа була тиранкою до своєї рідної матері, але вона померла в 2009-му.
Я дуже співчуваю з приводу твоєї ситуації. Все таки в моїй сім'ї фізичного насильства як такого ніколи не було. Максимум мама могла вилити відро води на батю, коли той приходив п'яним і лягав спати. Але психологічно вона вміє... Іноді не розмовляла з ним тижнями, а з рідною матір'ю — місяцями. Зі мною максимум тиждень було.
Зате я особисто потрапляла в стосунки, де було і фізичне, і психологічне насильство. Хоча психологічного значно, значно більше.
Нехай ця напасть оминає тебе в майбутньому.
Дякую. І тобі бажаю також мати надалі завжди тільки приємні нетоксичні стосунки.
Є такий термін в психоголії який називається стокгольмський синдром, коли жертва прив'язується до свого агресора. Плюс до цього, вони дуже довго були в цих ролях і з віком ще складніше відмовитись від такої лінії поведінки.
це трохи інше, тут було кохання спершу, яке переросло в казна-що) стокгольмський — це коли б вона його почала мучити спершу, а вже в процесі він закохався.