Росіяни унікальні істоти. Вони чомусь вважають, що під час війни кожен українець має звітувати не військомату, а ворогу із-за кордону про свої стосунки з армією. Пресловуте "Где вы были эти 8 лет?!" змінилося у них тепер новою методичкою "А ти чого не на фронті?!", яка ліпиться системно "к месту и не к месту".

Між іншим, якщо спробувати відкинути емоції та ненависть (хоча, це важко), то науково можна сказати, що в них дуже слабко розвинутий контекстуальний інтелект. У більш агресивному настрої і без зайвих реверансів, я називаю такий діагноз просто "контекстуальний кретинізм".

Або ось іще одне з найбільш контрастуючого. Мало не в кожній другій українській родині вже є загиблі, втрати рідних, втрати бізнесу, втрати житла або "просто" повна втрата майбутнього.
Потім приповзає якась шавка із рф і починає тебе повчати:

А вы хоть имеете долю нашей смелости? Я полгода назад на одном сайте написал, что путин хуйло!

Їхня боротьба! Він щось десь написав, ховаючись під аватарочкою котика та іменем Леопольд на сайті, який ніфіга не ранжуєтсья Гуглом, і при цьому свято вірить, що українці мусять ахнути у захваті від сміливця.

Якось в українській спільноті на іншому блокчейні ще до війни почала писати одна росіянка. Я спершу дозволив, але скоро стало зрозуміло, що даремно. Апофеозом стало коли вона зробила 4 (!) помилки в одному лише заголовку. Ну, хай би, ніхто не ідеальний, проте головна ілюстрація суті ще не в цьому. А суть в тому, що коли я її виправив (що я мусив зробити як комьюніті-менеджер спільноти), вона почала зі мною агресивно сперечатись, доводячи, що у неї буцімто все правильно, а я безграмотний, і як аргумент прислала мені скрін гугл-транслейтера (здається, це було ще до "пекельних борошен", але росіяни часто ще тоді свій розум "показували" в усій красі). Я розсердився, сказав, що я є носій мови і не треба апелювати до гугл-транслейтера, а краще нехай іде писати в російську спільноту рідною російською мовою і не мучається.

Контекст прикладення знань не менш важливий, ніж самі знання

У всякої життєвої ситуації, задачі або дискусії є свій контекст.

Людина з нестачею контекстуального інтелекту може вивчити правила поводження на весіллі, а потім прийти на похорон і почати застосовувати ці правила там. Відкрити шампанське, розповісти жарт, і побажати довгого неземного кохання небіжчику (груба метафора, зате не доведеться наводити багато прикладів). А якщо такого контекстуального кретина на похороні хтось виправить, він здатен ще й зачаїти щиру образу та злобу на роки.

Отже, правильна побудова дискусії, зі збереженням контексту, може бути, наприклад, такою:

• Українець: У нас із росією війна, тому я не приймаю в коло свого спілкування росіян.
• Росіянин: Розумію вас, і мені дуже шкода, що моя країна творить усе це зло. Сподіваюся, війна скоро закінчиться і тоді ми повернемось до цього питання.

(але такої адекватної відповіді, повірте, я не зустрічав від них за усі 2,5 роки жодного разу, не кажучи вже про якесь покаяння!).

Дискусія на ту ж тему, але з контекстуальним кретином (як воно у нас постійно відбувається з росіянами де-факто):

• Українець: У нас із росією війна, тому я не приймаю в коло свого спілкування росіян.
• Росіянин: А ты вообще кто? У тебя и жены-то нет, а у меня Лада Калина! Ты обязан принять меня в круг своего общения!

Важливо додати, що це висновки з мого особистого досвіду спілкування з росіянами в соцмережах в останні 10-15 років. Можливо, десь є принципово інші росіяни, але мені просто не щастить з такими перетинатись, окрім поодиноких випадків за десятиліття? Більшість же з тих, з ким я перетинався, в гіршому випадку є або нашими відвертими ворогами і фашистами, які відкрито пишуть, що нас усіх треба повбивати і розбомбити (а найбільш відірвані хотіли б ще й ядерними бомбами, і це також говориться відкрито), або ж у кращому випадку геть не відчувають своєї відповідальності за те, що коїться, і намагаються підводити нам якусь-небудь софістику і повчання (такі називають себе "хорошими русскими, либералами"). Звісно, для них уже "пізно пити боржомі", і навіть за пост у соцмережі в рф можна потрапити в тюрьму. І при цьому, усе, що сталося, не трапилося одномоментно, а розвивалося десятиліттями. Вони підтримували свою владу, путіна, 24 роки (і досі підтримують ~93%), платять податки на армію, сини з мільйонів російських родин добровільно ідуть в армію вбивати українців за гроші, і, не дивлячись ні на що, вони досі не розуміють, чоми ми їх зневажаємо до відчуття огиди, і не хочемо з ними мати ніяких точок перетину.

Приклад по Курську

Зате російські ліберали вже починають підіймати питання, а чи не організувати в звільненій українською армією Курській області "Свободную россію" з альтарнативною російською владою? Тобто, вони самі 24 роки сиділи в засаді, зате тепер чомусь думають, що сотні тисяч українців гинули, щоб влаштувати їм нову росію замість росії старої, росіяни думають, що українці воюють на Курщині, щоб покращити положення їх, росіян (насправді ж, нам потрібно створити там буферну зону, щоб відсунути далі російську армію і убезпечити наші прикордонні області від обстрілів російської артилерії та РСЗВ, які системно відбуваються 2,5 роки).

Українці в основній масі не хочуть більше знати ні поганих ні "хороших" росіян. Психічне викривлення росіян надто глибоке, таке, що вони його не розуміють, і не здатні побачити себе з боку. Росія в решті решт має бути розчленована на ~30 маленьких держав, які не становитимуть загрози для світу, а самі росіяни мають пройти процес деімперіалізації, як свого часу німці пройшли процес денацифікації після Другої Світової війни. Їм потрібні розширені клінічні програми лікування і реабілітації. А дискусії в соцмережах марна справа (ніякі логічні, структуровані і добре обгрунтовані переконання вони не здатні осмислити. Багато в чому, саме через контекст, який вони постійно спотворюють, дивлячись на усе немов з якогось Задзеркалля.

✍ Б.К., 25 серпня 2024 р.