Листя винограда у вересні

Це всього лише 3 вересня, самий початок осені. Друзі (подружжя, які живуть в передмісті) запрошували на шашлик, у них мангал стоїть прямо в палісаднику.
Хах, от зараз ще й згадалася пісня про "3 сентября"!

На одному з таких наших сабантуїв був ще один поп, і їв шашлики та дудлив вино на рівних з усіма. Потім фотки з ним повикладували в фейсбук, і в Олександрії був скандал на рівні Єпархії, бо виявилося, що він ще й монах, і йому м'яса не можна не тільки в піст, а взагалі. Він пред'являв нам потім претензії, а я йому відповів: так чого ж ти нам не сказав, і нашо з нами фотографувався, якщо, як виявляється, тобі не можна було? (ми ж не знали). Я вже мовчу про те, нашо він їв та пив ті продукти, які дав клятву не їсти і не пити? Це був один із багатьох випадків у цілому ланцюзі моїх розчарувань у "батюшках", які далі привели до відпадіння від "православія", бо в якийсь момент я усвідомив, що для контакту з Богом мені не потрібні ніякі ряжені мудаки, зате я сам собі спроможний і жрець, і маг, і папа римський. Але це фото саме в той день, коли я ще того не усвідомив, і при цьому черговий камінь до того був положений.

Зелена схованка

Одна з моїх улюблених місцин біля Інгульця (+ трохи моїх ніг у кадрі).
Повів туди на перше побачення таку собі Дашу (в тему конкурсу: Даша гарнюча і зеленоока і я зеленоокий, я вже з кайфом прикидав, який колір очей має бути у дітей). Розпили на покривалі вдвох по 0,5 л Рево і по 0,1 горілки. А вона потім каже: "Мені мало"... Блін, так чого ж ти раніше мовчала, що п'єш, як здоровий мужик? (була ж зі мною в супермаркеті, коли я скуплявся, не проблема було взяти 0,5 якби вона сказала. Та мені і в голову не прийшло, що бейбі треба більше). А з цієї місцини до найближчого магазину пиляти кілометри три.

Це та сама затишна місцина, тільки з іншого ракурсу. Там дуже добре займатися коханням (малоймовірно, що хтось припреться і вас потурбує, а з протилежного берега також нічого не видно, і з квадрокоптера також не знімеш).

Зелені води

Озеро "Кам'яний карьєр" у передмісті Олександрії. Тут води зелені в хорошому сенсі слова, не як у Дніпрі, коли він "цвіте". Бо вода в озері доволі чиста, оскільки від початку це струмки затопили карьєр. Та коли сонце падає певним чином, вода гарно "сяє" смарагдово-зеленим кольором.

Трави

Про зміну клімату. Фото, зроблене мною, в Олександрійському лісі ранньою весною. Видно, що дерева стоять ще сумні і "вдягнені" по-зимовому, та зелені трави вже буяють на всю катушку. Навіть, якби і не потужна підсвітка сонцем, у них в будь-якому разі тоді яскравий, світло-зелений колір. Трави пробиваються тепер дуже рано, а інколи і взимку, коли немає снігу, я бачу, як витикається зовсім молодий "чистотіл".

А от в кінці літа колір трави стає вже темно-зеленим і сіро-зеленим.

Наскільки насправді "вічнозелений" сосновий ліс

Наступні фото зроблені вже в листопаді. Видно, що сосни за літо геть "вигоріли" і стоять ледве зелені. Трохи ніг подруги в кадрі, вибачайте, що не в зелених лосинах (у неї такі були, та не для лісу).

Те ж саме видно і при погляді на крони: "вічнозелені" сосни таки втрачають тимчасово колір, після особливо жарких сезонів стають ледве-зеленими:

✍ Б.К., 30 вересня 2ᛟ24 р.

Топікстарт з правилами читайте у @olesia – EN/UA COLOR PALETTE CONTEST by @olesia | START.