Жінка середнього віку просить боссорку знайти їй роботу.

Всім привіт.

Дякуючи @cranium який тягне мене за собою вперед 😌, і робить наш світ світлішим, тепер у моїй скарбничці особистих досягнень зʼявилося оповідання під назвою «Жінка середнього віку просить боссорку знайти їй роботу.»
Тож хочеться йому публічно подякувати за підвищення мотивації, просування вгору 🆙 наставляння та підтримку, ну і звісно поділитися написаним оповіданням 😊

Жінка середнього віку просить боссорку знайти їй роботу.

Марина після декрету вже півроку не може знайти роботу, чим більше проходить часу, тим більше їй здається, що це взагалі не можливо. Вона була на багатьох співбесідах, заповнила десятки анкет, та їй лише обіцяли передзвонити. Причиною «відмов» , які ховалися під вуаллю таких слів як - «Ми вам передзвонимо» , було те, що жінка мала двох маленьких дітей , роботодавці вважають, що жінки з дітьми часто беруть лікарняні, і подібні кандидати навіть не розглядаються. На одній з співбесід, їй прямо так і сказали. Але ж інші мами якось влаштовуються на роботу … ?
Все виглядало, як замкнуте коло…І Марина втомилася блукати цим лабіринтом…перебування в якому видавалося їй фатальним жартом долі. B середині неї утворилася пустота, і її руки вже давно опустилися. Кожен раз ідучи на нову співбесіду, вона автоматично готувала себе до відмови, кожна безрезультатна зустріч з потенційним роботодавцем - була уколом в серце і тому воно виглядало як подушечка для шиття, яка нагадує їжака.
У Марини є краща подруга Серафима, вони дружать ще з шкільної лави. Сіма завжди була для Марини підтримкою та опорою. Вона була енергійною та життєрадісною, легкою на підйом, дуже часто в її білявій голівоньці виникали досить шалені ідеї, такі як - поїхати до босорки. Щоб вмовити Маринку піти на таку авантюру, їй треба було багато часу. Після довгих вмовлянь і фантазій про те, як вони гарно провeдyть час разом, подруга все ж здалася і погодилася поїхати, вона любила подорожі, і вирішила, що зміна локації та картинки за вікном, справді може бути корисною.
Поїздка була запланована на липень - період неймовірної спеки, тому подруги вирішили їхати вночі. Сімка отримала водійські права рік тому, та їздила лише по місту, тому дуже чекала цю подорож. Їй не терпілося вирушити в першу самостійну мандрівку в ролі водія. Спеціально для подорожі вона створила новий плей-лист. Тож дорожня пригода розпочалася з пісні - гурту Iron maiden - 7th son of the 7 son. Вона, десь прочитала , що босфоркою може стати 7- ома донька в родині, тож не полінилася знайти пісню з цікавою назвою - «Сьомий син сьомого сина». Останній куплет цієї пісні, в перекладі , звучить, ось так :

Сьогодні буде народжено сьомого сина.
Життя йому дасть смертна жінка.
Народиться сьомий син,
І буде він зцілювати рани,
І буде він володіти даром яснобачення.
Він обраний. Він обраний,
Tаке передбачення.
І буде так…

Іron maiden - 7th son of the 7 son.

Сіма прокоментувала переклад :
— Бачиш, які містичні 7-омі діти в сімʼях, обрані зцілювати рани, і тебе зцілить босфорка, з цими пошуками роботи, ти геть змарніла, за втрату життєрадісності я вже мовчу, вона очевидна…
Марина подивилася на екран свого телефону і додала :
— А ще, 10 хвилин тому настало 7-оме липня. Липень 7-омий син року, а 7-омий день липня, це - його 7-омий син. Звісно зцілить…
Після цих слів обидві жінки залилися сміхом. В такому ж піднесеному настрої вони проїхали ще багато годин… А далі, щоб не відволікати, вже втомлену Сімку, від дороги, Марина відкрила книжку, котру брала з собою і вирішила почитати. Та, як виявилося, читання на ходу було поганою ідеєю, це стало причиною того, що Марина почала відчувати головокружіння та нудоту… Зупинка автомобілю була просто необхідною, Серафима припаркувала транспорт на узбіччі, з обох боків дороги був ліс.
Марина вийшла з машини, та пішла в бік дерев. Підійшовши до лінії лісу вона зрозуміла, що ніколи не зустрічалася з такою темрявою. Там де починався ліс, здавалося не було нічого, суцільна пітьма, Марина просунула руку в цю гущу, і рука зникла… Відчуття, що темрява поглинула її руку, були настільки реалістичними, що якби здоровий глузд, не підказував, що це не можливо, вона повірила б, що втратила частину своєї кінцівки.
Діставши з сумочки телефон, Маринка включила ліхтарик, хоч нудота вже не підбиралася до горла, та все ж, якщо вона повернеться, краще щоб це було не на очах у подруги. Нічний ліс, видавався захопливим, а повітря в ньому було таким чистим… Жінка почала відчувати себе набагато краще. В траві було чутно якісь звуки, хтось з місцевих жителів не спав… Марина прислухалася, вона намагалася ідентифікувати, що це за тварина…Аж ось на світло ліхтарика виповзла змія…Марину схопила паніка, вона геть забула, що треба робити в таких випадках, змія висунула свій роздвоєний язик…По спині жінки пробіг холод… вона не могла зрушити з місця, та відчувала себе камʼяною статуєю, котра не може навіть поворушити очима… Страх перед цим створінням зробив її нерухомою.. Вона все ще світила на змію ліхтариком, а та, зупинилася і дивилася в сторону світла. По чолу Марини пробіг струмочок холодного поту, ноги ставали ватними…В своїй голові Марина почула чийсь голос :
— Слідуй за мною …
Змія почала рухатися, а тіло Марини стало мов загіпнотизоване, вона не хотіла йти за змією, але ноги самі несли її тією ж дорогою
— Знайди мене в небі – наказав голос в голові …
Марина підняла голову вверх, на небі виділилася частина зірок, вона не розуміла звідки, та знала, що то було сузірʼя змії, єдине сузірʼя нічного неба Землі, що було розділене навпіл іншим сузірʼям, сузірʼям Змієносця….

astroosvita.kiev.ua

Марина не зводила з нього очей. Аж ось вона перестала відчувати землю під своїми ногами, вона хотіла опустити очі донизу та сузірʼя змії заблищало і в її голові пролунав шепіт :
— Дивись на мене.
Далі Марину підхопив вітер, та поніс її вперед, через декілька хвилин вона впала на землю, обернувшись назад вона побачила, що опинилася на іншому боці прірви, а звідти на неї дивилися очі якогось чоловічка, вона розуміла його без слів…Це був дух безодні… Праукраїнці називали його Бездонником. Він поглянув Марині в очі і перед нею пробігло життя якихось людей та народів , так швидко, що картинки котрі змінюють одна одну, спіймати було майже неможливо…Та відрізок відео плівки на якому відображалося життя українських характерників, було відображено повільніше, Жінка побачила, що їхні магічні здібності, не вигадки, побачила на які речі було здатне українське козатство…Все це було реальністю…Магія була реальністю…Побачити таке своїми очима було неймовірно.
— Прокидайся !
— Прокидайся !
Після третього разу, Марина расплющила очi,і перед нею сиділа босорка, обернувшись навколо, вона побачила, що була у її будинку, хоча взагалі не памʼятала як тут опинилася… Все на що Марина була зараз спроможна, це запитати, сон це чи реальність ?
Євдокія, подивилася на Марину, затримавши погляд на її обличчі…
— В твоїх жилах тече кров українських характерників, не треба тобі шукати роботу. Починай писати про них, ти бачитимеш їх життя, пиши правду, видаючи її за легенду - це твоє призначення.

Всім гарного дня 🌹