Перша "посадка" картоплі з задоволенням
Привіт друзі. На цьому тижні значно простіше з вільним часом. Майже всі невідкладні справи закінчено, а нові проекти/плани поки чекають. Ідеальний час взяти участь в конкурсах. Як не як, а при написанні конкурсної роботи завжди включається якість і підвищена відповідальність… Тому, до цього посту я підходжу із відповідним настроєм та гарному настрої.
На минулому тижні я вже просачкував #photomemories від @yetaras, на цьому – виправляю репутацію і повертаюсь до пригадування пам’ятної події, та ще й якої …
В якості фото, я обрав СВОЇ фото, зроблені влітку 2020 року (в самий розпал Ковідного карантину) та опубліковані в гарному конкурсі суботніх згадок. Думаю, Тарас саме в автора цього конкурсу питав морального дозволу використовувати ідею в конкурсі #photomemories. Це зовсім ріізні конкурси, але ідея в чомусь подібна… Так, повертаюсь до фото і самої розповіді.
"My photo memories" contest #6 ||| Конкурс "Мої фотоспогади" №6
Ця розповідь про мою першу «посадку картоплі в кайф». Ця історична, для мене, подія відбулась в літку 2020 року на мій 33 рік життя.
От скільки часу мені знадобилось, щоб розгледіти в процесі «саджання бульби» певний родинний ритуал, який зближує та пробуджує теплі відчуття по відношенню до батьків та сестри…
Я допомагав по господарству ще з перших класів школи, і якось так вийшло що кожен раз «і під палки». Навіть в той момент, коли я обирав місце де буду здобувати вищу освіту я обирав щоб було якнайдалі. Ну, того - щоб на городі не допомагати…
І от, 2020 рік став переломний в багатьох речах. На фоні страху померти від страшного вірусу, а я ще й до групи ризику входив, зовсім по іншому почав сприйматись світ, життя і взаємодія з рідними…
Я підійшов до процесу садіння картоплі, як до можливості провести спільно час з батьками і допомогти їм, розділивши втому від саджання на себе та на них.
Це був чи не перший в моєму житті такий явний приклад коли зміна мого відношення до процесу так кардинально вплинула на його сприйняття. Те, що здавалось неможливим – стало реальність. Я на 100% був задоволений від того, що саджаю картоплю.
Всі фото взяті з мого посту опублікованого на steemit 20.02.2021 року Скоро знову - з радістю саджати картоплю?!
З Україною в серці 💙💛, разом до перемоги!
Sponsor video:
https://www.youtube.com/shorts/T9hcq4dRUbU?feature=share
With Ukraine in the heart 💙💛, together to victory!
Так, з часом (чи з віком) хоча одне не віддільне від іншого у нашому Всесвіті лінійного протікання часу, ми переосмислюємо багато речей у своєму житті - ставлення та розуміння того, що робили і роблять батьки, як їм насправді важко було виховувати нас і тоді багато дитячих образ чи непорозумінь просто зникають і емоційний зв'язок з батьками виходить на новий, більш дорослий рівень. Але це у випадку коли у нас з'являються діти. Тоді ми опиняємося з ними в одному човні.
TEAM 1
Congratulations! This comment has been upvoted through steemcurator04. We support quality posts , good comments anywhere and any tags.О так!!! На все свій час.
І криза середнього віку, як модно її обзивати трапляється саме цей період переходу, коли одні речі вже не сприймаються по старому, а досвіду сприйняття поновому ще зовсім не має
Скоро й мене чекає картопля.)
Спробйте налаштватись на отримання кайфу від цього процесу. Як показує практика (а це - критерій істини) все можливо 😉
Спробую налаштуватись 😉
Все так серйозно) я саджаю 5-10 картоплинок, а потім успішно забуваю їх викопувати 😁
Ще й як 😁😁😁
Це прямо справжній ритуал від якого ну нікуди не втечеш і не сховаєшся. Тож вихід один - розслабитись і шукати сенс та задоволення від процесу
Thank you, friend!
I'm @steem.history, who is steem witness.
Thank you for witnessvoting for me.
please click it!
(Go to https://steemit.com/~witnesses and type fbslo at the bottom of the page)
The weight is reduced because of the lack of Voting Power. If you vote for me as a witness, you can get my little vote.
Справді, з віком якось інакше ставишся до роботи на землі. Іноді це навіть допомагає відволіктися від різних негативних думок. Попрацюєш отак на свіжому повітрі, а голова в цей час відполчила. І сон потім кращий :)