БояЦЦа, бояЦЦа і ще раз бояЦЦа

Саме таким був лозунг Щастя (Чичи), коли сьогодні ми приїхали на УЗД в ветклініку. Як ні намагалася я переконати її, що процедура абсолютно безболісна, вона мені не вірила. До клініки довелося нести її на руках, добре, що вона важить всього 20 кг. Потім ми сиділи в приймальній й вона продовжувала старанно боятися.

Зрештою ми зайшли до кабінету лікаря. Точніше, Чича вʼїхала до нього на мені. Під спинку їй поклали спеціальну подушку і вона мала єдине завдання - лежати спокійно. Але тут вирубали світло. Наша пісня гарна нова! Довелось чекати поки запустять генератор й перезавантажиться обладнання. Хоча може це було не так вже й погано, тому що Чича мала можливість переконатися, що ніхто не збирається собачку вбивати і робити з неї рагу.

Нарешті все налагодилося, лікарка по брила Щастю животик, помазала гелем і поступово собакса розслабилася, припинила відчайдушно хапатися за мене лапами і ми практично без проблем зробили УЗД.

Результат виявився краще, ніж я могла очікувати після аналізів. Є вікові зміни і треба лікування та дієта, але так, щоб критично, то ні. Операція поки ще відкладається. Ну і доведеться знов замовляти роял, але цього разу - гепатик. Та ще й консерви, бо по-іншому через пігулки кожен мій день перетвориться на квест, а так я просто записую їх в паштет. Якщо вийде, то наступного вівторка ще здамо аналізи Умці. Вони з Чичею живуть разом і, якщо раптово виявиться, що Умці теж потрібна дієта, мені буде простіше їх обслуговувати. Ох, відчуваю, що скоро собакси будуть мені щоранку подавати вимоги до меню. Знаєте, як в санаторії, коли заповнюєш картку, що ти будеш їсти відповідно до призначеної дієти 😁 Хоча, з іншого боку я рада, що поки що, хоча і є деякі проблеми, нічого критичного ні у кого не виявлено.