Бачити життя

Якось у мене все по-дурному виходить з цих садівництвом, от чесно. Нібито стараюся, щось там саджаю, щось роблю, а так, щоб потім встигнути всім цим насолодитися, якось не виходить.

Колись в дитинстві у мене була книжка братів Грімм і там була казка «Біляночка і Зоряночка». І дуже карна картинка з білими й червоними трояндами, що оплітали весь балкон. Вона мені дуже подобалась й я завжди дуже хотіла такі троянди в своєму садочку.

Щоправда виявилося, що ці повзучі троянди — той ще карієс😁 То їх треба підвʼязувати, то обрізати, то утеплювати. Якийсь з цих пунктів я весь час не встигаю зробити. Ось цього року - не підвʼязала. А вони, незважаючи на те, що восені я так щедро попрацювало сенатором, що друзі почали жартувати, що мені колючі та ріжучі речі до рук давати неможна, розрослися майже до даху.

Але найголовніше, що помітила я те, що вони вже розквітли, абсолютно випадково… Бігаєш- бігаєш цілий день, або працюєш, а подивитися навколо - нема коли.

Але сьогодні пішла такі подивилася. Зʼясувалося, що мої червоні троянди теж вже всі в бутонах, помаранчеві правда на щось поки чекають. Взагалі-то троянди в травні - якось зарано, але зараз все змінюється.