Фотоконкурс "Мій куточок світу" №11. Світанок на морі

Привіт, друзі! Я давно хотів написати свій допис про це місце в рамках фотоконкурсу "Мій куточок світу" від @bazer, але ніяк не знаходив сил та часу. Взагалі це чудовий конкурс, але, як не парадоксально, я беру рідко в ньому участь. Це все тому, що свої дописи на Стіміт я зазвичай пишу пізно вночі, і моїх сил вистачає (і то не завжди, бо часто засинав просто за ноутбуком), а пост мені хотілося написати ретельно підготовлений, бо треба пригадати масу подробиць, а пам'ять вже не та, якби не велика кількість фото, то я б мало що згадав би.

Отож, сьогодні я хочу поділитися з вами світлинами з 2019 року, коли ми востаннє були на морі. Тоді дружині дали путівки (ну як дали, можна було просто взяти зі знижкою, розмір вже не пам'ятаю) в санаторій-профілакторій. Добре, що ми все ж поїхали тоді, бо вагалися, зараз ці території окуповані, на жаль. Взагалі, всюди де я був на морі в Україні, всі ці території зараз окуповані, це на Генічеській косі. Добре, що я так і не добрався до Одеси чи Затоки.))

А фото ці зроблені на світанку, ще до заходу сонця і під час нього. Для цього довелося встати дуже рано, десь о четвертій. Але це не було проблемою, бо це був відпочинок тоді і я висипався 😊.

Час на світанку - він просто неймовірний, як і саме місце на березі моря, на пляжі, де зустрічається земля із великою водою, а також із безкрайнім небом. Коли довкола немає ані душі, але тобі зовсім не самотньо, бо море говорить з тобою.

Пам'ятаю, що я двічі ходив тоді на берег моря на світанку. Першого разу я спеціально заводив будильник, а другого разу спрацювала без причини пожежна сигналізація, і я просто скористався нагодою сходити і ще раз побачити, як сонце сходить на морі, адже це зовсім по іншому відбувається, аніж на суходолі, ніщо не заважає милуватися величним видовищем, коли із темних вод виринає червона вогняна цятка (це не схоже на велетенський диск, як це зображують у фільмах, я не знаю чому так).

Я дуже сподіваюся побувати там ще раз, коли цей прекрасний куточок повернеться додому 😓. А морський вітер із слабким запахом йоду розвіє над морем смердючий запах орків, які наче саранча, наче грибок чи чума, заразили собою тамтешні прекрасні бази відпочинку.