My hobby: Mashrooms🍄

Анька заїхала за мною о дев'ятій ранку. Так, я страшно не люблю вставати раненько по вихідних, але тут же така справа😏 Ми поїхали на приблизно те ж місце, що і минулого разу: Житомирська область, неподалік від Коростишівського каньйону.

Погодка стояла ідеальна! Не так парко, як під час нашої минулої вилазки по гриби, але і не холодно. Так, був швидкоплинний дощик раз, але ми перечекали його під моїм дощовиком, і це реально тривало хвилин п'ять.

Рівно те саме місце ми не знайшли, а жаль. Але нічого, боги лісу нас не образили і цього разу. Хочу, спершу вони чогось на нас гнівалися: попадалися тільки старезні або червиві гриби. Потім я перечепилася через якусь корягу і впала, трохи забивши ногу. А потім в яру ми побачили приблизно з відро грибів, що вже почали гнити: хтось назбирав і тупо викинув! Ми такі злі були, побачивши те! Адже гриби були в тій купі офігезні: польські, підгриби, моховики. А щоб тим людям більше ніколи жодного гриба не знайти! Дебіли, блядь.

До речі, ми довго сцяли, чи їхати, бо в інтернеті почала ходити стаття, як грибники (правда, на Київщині) знайшли розтяжку, і ледь не підірвалися. Але ж ми вже раз були на Житомирщині, і все було класно, тож вирішили, що варто. Бо це чи не останній шанс цього сезону.

До речі, хтось їв ⬆️ці гриби, що ростуть на деревах? Чула, що їх їдять. Але сама не ризикнула.

Традиційно, Анька знайшла трохи більше за мене. І як вона бачить ті гриби?! Хоча, я теж не жаліюся.

Загалом, ось наш улов: Аньчині більші, мої менші.

Я взяла кілька сироїжок, а вона такі категорично не бере: каже, що не знає таких, в них на Херсонщині таких не було (а саме там вона вчилася розпізнавати гриби).

Основна ж маса нашого улову сьогодні: польські гриби. На другому місці моховики. Я знайшла два маслюки, а Анька – два підгриби. Жодного козляка, хоча минулого разу половина нашого збору були козляки. Ну і добре, вони при відварці стають аж чорними, і деякі люди бояться їх їсти. Та і на смак козляки не супер-мега.

Їду додому на ліфті, вихваляюся😎

Цього разу грибів десь у два рази менше, ніж минулого. Зате цього разу вони смачніші! Хоч і без білих грибів.

О 19:00 я вже почистила все, помила, і поставила відварювати.

Боже, який же стояв запах! Я вам не можу передати🤤

Оскільки я швидко справилася з обробкою грибів, вирішила одразу ж їх посмажити. Не пам'ятаю, щоб в той самий день встигала свіженькі посмакувати, бо завжди чистиш їх до ночі, відварюєш, а страви готуєш аж на другий день. А це свіженькі вкинула на сковорідку, та й на оливкову олію, та й цибульки додала, перчику, а за кілька хвилин до кінця готовки – часнику, масла вершкового і солі... мммммм!

Але не всі посмажила, трохи відклала на завтра. Може, на суп, може ще посмажу.

А голодна я була – триндець! Отож, коли досмажила свій шедевр, зробила собі грінку (насправді, потім ще один тост робила, бо грінки було замало), відкоркувала вино, яке Анька приволочила мені аж з Грузії, і сіла кайфувати!

Боже, як мені було добре! Це якась вища ступінь гастрономічного оргазму!😻 Радість від того, що а) мегасмачно, б) зібрано своїми руками, в) оперативно приготовано. Не передати словами!

А муж, традиційно, їстиме аж на другий день, бо дуже боїться лісових грибів і не довіряє моїм навичкам грибозбирачки. Ну і дурний😆