Дурень та демократія. Біля історичне есе.
За середньовічними війнами вже стояли фінансові групи.
Достатньо було посварити двох правителів, зробити з них боржників та натравити один на одного.
Один з них, як переможець, сплачував банкірам весь свій борг, а переможеного банкіри примушували сплачувати контрибуцію.
Дві банківські династії домінували над середньовіччям. На півдні сім’я Медічі, на півночі – Фуггери, тоді як схід та захід(Стамбул та Лондон) був під фінансовим контролем висланих з Іспанії іудеїв.
Пізніше з’явились і Ротшільди, велетенські статки яких на протязі 18 століття підняли їх на вершину фінансової піраміди. Вже французька революція 1789 року була повністю ними профінансована.
Король Людовик ХVI-ий потрапляє до них в боргове ярмо, з якого так і не може виплутатись. Через це банкіри приймають рішення позбутися не тільки Людовіка, але й усієї правлячої еліти.
Саме в ті часи вигадується термін «демократія», результатом якої боржником робляться не правителі, а цілий народ при сумлінній участі «народних представників». Так як народ не можливо скинути з трону, то й борги на нім залишаться одвічно. Міняється лише місцева агентура банкірів, яких приховано нарекли політиками, а саму процедуру «демократичними перевиборами».
Величезна кількість дурників вірить, що живе в справедливому демократичному суспільстві. Коли й сліпому видно, що система, в якій за чотириріччя всього один день припадає на «демократію»(вибори), не може називатись ні демократичною, ні справедливою. Єдиною мірою справедливості та свободи залишається право народу вибирати, який на черзі з агентів фінансової кліки буде цей народ грабувати.
Дурник свято вірить і в те, що система хороша, тільки існують корумповані політики та слабкі правителі, через яких піднімають податки, робиться нежиттєздатною країна з низькими заробітками та важким прожитком.
Дурник є частиною саме цієї системи, так як без його дурості систему не можливо підтримувати. Головне, щоб в країні кількісно переважали дурники і саме на їх репродукцію витрачались майже всі кредитні надходження від банкірів.
Дурний краще повірить в те, що транслює для нього ЗМІ через телебачення. Через це стає ще дурнішим. Працює, витрачає, заборговає, знов працює і потім відходить в небуття так само безглуздо, яким було все його життя.
І все ж таки саме Він є головною опорою наявної системи.
Як тут не згадати Альберта Ейнштейна: «Мені знайомі тільки дві безкінечні: це Всесвіт та людська тупість. Проте, що до Всесвіту я не настільки впевнений»
