РАДОНИЦЯ

Вітаю!

От і пробіг тиждень після Великодня та настав день Радониця.
Пам'ятаю казала моя бабуся, що в цей день наші померлі родичі чекають на прихід живих. В них є лише один день на рік коли вони можуть пообідати за одним столом зі своєю родиною.
Незнаю так чи ні але традиції є традиції і чим більше мені років тим більше притримуюся їх. З'являється бажання навести ідеальну чистоту та в самий поминальний день привезти найкращі найкрасивіші квіти, покласти смаколики які вони полюбляли при житті та посидіти трохи з ними поспілкуватися у німій розмові.

Сьогодні згадала дитинство, як на кладовище тягнули величезні торби з різними стравами і обходили всіх померлих родичів та біля кожного сиділи поминали. Я тоді не розуміла цієї традиції, а зараз мабуть і не зможу зрозуміти.

Поки знаходилися біля могил дітлаги бігали збирали цукерки. Мені навіть здалося ніби вони на випередки змагалися та моїй Дашці йе так сподобалося, що вона побігла також на пошуки. Тільки от трішки в неї не вийшло, каже йду собі шукаю а мене зупиняють і дають пакунки. Врешті так вона назбирала цілу торбу різноманітних цукерок. Тепер от навіть незнаємо, що з ними робити. Ну не йдуть вони в нас так, ласунчиків в нашій сім'ї вже не залишилося нажаль.

Останній час відпочивала, так як ця неділя була ну досить насичена і меня потрібен невеличкий відпочинок. Велика кількість поїздок, роботи та вирішення купи проблем ( коли вони вже скінчаться нарешті...).
До зустрічі в наступних дописах!
Дякую всім за підкримку