Petro Bolbochan is a colonel of the UPR, a conqueror of the Bolshevik Crimea / Петро Болбочан - полковник УНР, підкорювач більшовицького Криму

yanboretskyi (49)in #ua • 7 years ago (edited)

Petro Bolbochan was born October 5, 1883 in the village of. Yarivka of the Khotyn district of the Chernivtsi region, shot on June 28, 1919 in the village of. Balyn of the Dunaivtsi district of the Khmelnytsky region. Colonel of the Army of the Ukrainian People's Republic, one of the most talented commanders of the UPR.

The 35-year-old Colonel Petro Bolbochan in 1918 became one of the most talented commanders of the UPR. Personnel Officer, who graduated from Chuguevsk Infantry Junkers College in 1909, received military experience in World War I, where he was awarded the Order and personal weapon for bravery, since November 1917 - commander of the UPR regiment, then - the division with which in April In 1918 he carried out his main feat in the name of Ukraine, defeated the Perekop forces of the Bolshevik Russia and burst into the Crimea, taking Dzhankoy, Simferopol and Bakhchysarai.

This was the first great victory of the UPR army, under the influence of which the commander of the Black Sea Fleet of Russia, Admiral Mikhail Sablin, on April 29, 1918, issued an order: "Raise the fleet of the Ukrainian flag", and he telegraphed the Central Council in Kiev: "This is the Sevastopol Fortress and the fleet, which was in Sevastopol, raised the Ukrainian flag. Admiral Sablin began to command the fleet. "

The far-reaching plans of Petro Bolbochan were nullified by the German troops who entered Russia and Ukraine in accordance with the Brest Peace of 1918. At first, they simply watched the "adventure" of the Ukrainian troops of Bolbochan with the capture of well-fortified adventures of Perecop without heavy artillery, the arrival of which they were expecting from Germany. Commander of the 15th German Land Division General von Kosch was counting on a long artillery duel with heavy cannons overturned by the Bolsheviks from Sevastopol to Perekop.

The Germans were further shocked by the brilliant breakthrough of Ukrainian troops through the "impassable lake Sivash" in the rear of the Bolshevik Army and their defeat at the same time supporting the Ukrainian armored trains attacking the Bolshevik troops "on the forehead."

Then the Germans simply tried to catch up with Bolbochan's troops, who quickly moved forward with fighting, which they managed to do only after Bakhchisarai when the road to Sevastopol was opened. Even more worrying about the Germans caused the enthusiasm of the local population, who met the colors of the Ukrainian troops of Bolbocan, who were replenished every day with volunteers who had survived several months under the control of the Bolsheviks.

General von Kosch put forward an ultimatum: "The Crimea, under the Brest-Litovsk treaty, our Ukrainian troops are obliged to leave the peninsula." When Bolbocan refused, on April 26, 1918, the 15th German division surrounded all the places of Ukrainian troops deployment in Bakhchisarai, Simferopol and Dzhankoy, having ordered the Ukrainians to immediately make a weapon, to hand over all trophies and to leave Crimea under the German convoy, while dismissing all the volunteer units formed on the peninsula. The UPR government, fearing the war with Germany, ordered Bolbocan to leave the Crimea.

Subordinated to the order, the Bolbochan Division, with a full parade, with weapons and flags, went on the way back to Melitopol.

Петро Болбочан народився 5 жовтня 1883 року в с. Ярівка Хотинського району Чернівецької області, розстріляний 28 червня 1919 року в с. Балин Дунаєвецького району Хмельницької області. Полковник армії Української Народної Республіки, один з найталановитіших воєначальників УНР.

35-річний полковник Петро Болбочан у 1918 р. став одним з найталановитіших воєначальників УНР. Кадровий офіцер, який закінчив у 1909 р. Чугуївське піхотне юнкерське училище, отримав бойовий досвід у Першій світовій війні, де був нагороджений орденом і особистою зброєю за хоробрість, з листопада 1917 р. - командир полку УНР, потім - дивізії, з якою в квітні 1918 р. здійснив свій головний подвиг в ім'я України, розбив на Перекопі війська більшовицької Росії і увірвався у Крим, взяв Джанкой, Сімферополь і Бахчисарай.

Це була перша велика перемога армії УНР, під впливом якої командувач Чорноморським флотом Росії адмірал Михайло Саблін 29 квітня 1918 р. о 16:00 віддав наказ: “Флоту підняти український прапор”, а Центральній Раді в Київ він телеграфував: “Сього числа Севастопольська фортеця і флот, який був у Севастополі, підняли український прапор. Командувати флотом почав адмірал Саблін”.

Далекосяжні плани Петра Болбочана звели нанівець німецькі війська, що зайшли до Росії та України у відповідності до “Брестського миру" 1918 р. Спочатку вони просто спостерігали за "авантюрою" українських військ Болбочана з узяттям добре укріплених редутів Перекопу без важкої артилерії, прибуття якої вони очікували з Німеччини. Командир 15-ї німецької ландверської дивізії генерал фон Кош розраховував на довгу артилерійську дуель з важкими гарматами, перекинутими більшовиками з Севастополя до Перекопу.

Далі німці були вражені блискавичним проривом українських військ через "непрохідне озеро Сиваш" в тил більшовицьких військ та їх розгромом при одночасній підтримці українських бронепоїздів, що атакували більшовицькі війська "в лоб".

Далі німці просто намагалися наздогнати війська Болбочана, які швидко просувались з боями вперед, що і зуміли зробити лише за Бахчисараєм, коли дорога на Севастополь була відкрита. Ще більше занепокоєння у німців викликав ентузіазм місцевого населення, яке зустрічало з квітами українські війська Болбочана, що кожен день поповнювались добровольцями, які пожили кілька місяців під владою більшовиків.

Генерал фон Кош висунув ультиматум: "Крим за Брест-Литовським договором наш, українські війська зобов'язані залишити півострів”. Коли Болбочан відповів відмовою, 26 квітня 1918 р. 15-та німецька дивізія оточила всі місця дислокації українських військ у Бахчисараї, Сімферополі та Джанкої, наказавши українцям негайно скласти зброю, здати всі трофеї і під німецьким конвоєм залишити Крим, розпустивши при цьому всі добровольчі загони, сформовані на півострові. Уряд УНР, побоюючись війни з Німеччиною, наказав Болбочану залишити Крим.