Historical canvases. Identification. / Історичні полотна. Ідентифікація. #3

ХІХ століття це не просто незрозумілий нам час. Це час який живе в нас, хоча ми цього не помічаємо.

99% - слів, словникових зворотів, візуальних образів, якими ми сьогодні послуговуємось - були написані чи намальовані в ХІХ столітті.

Ми малюємо і уявляємо козаків саме у вигляді широких червоних шароварів, смушевих шапок, знову ж таки з червоним шликами, завжди на конях або біля коня, завжди в степу. І щоб так уявляти, потрібно було, щоб ці образи були кимось згенеровані і поширені. Це й було зроблено в ХІХ столітті. Чимало енергії до цього доклали польські художники.

Ця культурна особливість не є ексклюзивною характеристикою лише України.
ХІХ століття це ще час "апофігею" комунікативних форм. Газети і книги стають доступними для маси публіки.

Полякам, а не лише нащадкам шляхти втовкмачують в голову поняття про золотий вік Речі Посполитої і часів золотих вольностей.

Українцям, навіть тим хто волам хвости крутив, а не лише нащадкам козацько-старшинської аристократії повідомляють благу звістку про те що є Україна … її еталон – шаровари, степи, коні, шаблі … що там ще ? точно – калина, родина, тополі, вишневі садки … ну і куди ж без білих хаток під стріхою.

Кацапам в інструкції чітко зазначається, що всім рускім – треба милуватись бірьозками і навіть вичавлювати з себе сльозу, размишляя о родінє. Так само повідомляється що тисячолітній російський рейх існує неперервно тисячу років і починається в Києві – матєрі гарадофф рускіх – крапка. Так само російські письменник витворють мем про загадочную рускую душу … а художники – Васнєцов і кампанія – розтовкмачують своїми картинами як має виглядати справжня Росія - її минуле … і особливо як виглядають русскіє багатирі … ми ж всі пам’ятаємо цю картину ? А картину Васнэцова – «Альонушка» - квінесенція русской грусті … кому яке діло, що картина малювалась в Україні біля ставка в Охтирці і кому яке діло що половину картин на тему «рускій лєс», було написано якщо не під Бояркою, де було дохріна дач і художники полюбляли проводити там літо, то у волинських лісах чи слобожанських гаях.

Ми ж не переймаємось тим, або не знаємо про те, що всі солом’яні брилі, жилаві чоловіки, засмаглі жінки, ну і воли, хатки – куди ж без них, яких ми бачимо на картинах і любимо усім своїм «щирим» серцем … а якщо не любимо, то це серце не щире і не українське ... все це меми витворені модними на межі XVIІI і ХІХ століть – «запіскамі путєшествєнніка», як західного так і російського.
Особливо полюбляли писати такі «запіскі» російські офіцери, яких відправляли на службу в Україну.

-«А мужікі, маменька – здєсь нє такіє как у нас» - стандартна фраза у тогочаснх листах молоденьких офіцерів матерям додому.

Ну і пішло поїхало.

Далі виходять друком десятки талановитих і не дуже - оповідей кацапів – на тему «как здєсь всьо удівітєльно у ніх» і що вони не впізнають Києва. Тобто мається на увазі що їх образ Києва, сформований текстами літописів, написаних владімірскімі і масковскімі монахами – не співпадає з тим що вони бачать.

Потім виходять друком десятки художніх альбомів – живопісная малоросія … і все - штапм готовий. І ось ти вже дивишся на себе чужими очима – очима «запісок путєшественніка».

А українці народ мстивий – в боргу не залишаються – саме тоді набирає форм мема - образ «брудних, ледачих і п’яних кацапів».

Але я відхилився від теми … вернусь в академічні рамки.

ХІХ століття – це час формування націоналістичного дискурсу в Європі.

До реєстру «нації» як поняття починають записувати всі верстви населення, а не лише членів аристократичної корпорації.

Польські шляхтичі нарешті відмовляються від середньовічної теорії про своє сарматське походження і визнають поляками – селян.

Російське дворянство, переминаючись на з ноги на ногу, теж щось бурмоче, що крєстьянє, тоже люді і що нехарашо вимінювати їх на собак.

А українці ?

В українців трохи не складалось з аристократією … вірніше не так – українці відправили свою аристократію в орендне користування до Петербурга і Кракова … і коли формувався національний дискурс – аристократії не було вдома.
І через цей конфуз, вирішили не заморочуватись і постановили просто: українці це козаки (звичайно уявні) і селяни (теж в більшості уявні) … а хто не козаки і не селяни – ті не українці – крапка.

І всіх цих нових членів - нових націй, треба було чимось розважати … створювати образ єдності, без зауваг до соціального і матеріального статусу. Над чим і працювали, по факту художники і письменники ХІХ століття.

Чому Васнєцов намалював своїх богатирів саме у такому переважно татарському вбранні … чому польські, як до речі і українські художники зображували козаків саме такими – це знають лише самі художники.

Ні, вони звичайно консультувалися з істориками, копалися в старому мотлоху давніх панських садиб, роздивляючись поржавілі обладунки, шаблі і пістолі … робили замальовки витягнутих зі скринь - кунтушів, жупанів і шароварів … але звиняйте – це все одно, що відтворювати образ офісного планктону 1990-х років, розглядаючи пейджери або мобілки - Alcatel OT-302 чи Nokia 1011.

Повертаючись до козаків і художників.

Візуальні образи козаків, прошиті у нас в уяві стосуються козацтва вже більше, другої половини XVІІІ століття. Всі ці баранячі шапки, червоні шаровари і сині чоботи – це вже часи, коли воювали мало, а пантувались багато.
Про це потрібно знати і пам’ятати … але це зовсім не заважає нами милуватись полотнами художників ХІХ століття … це було їхнє бачення, їхні естетичні уподобання, а їхні смаки не найгірші – ми приміром знали і соцреалізм.

Отже сьогодні я розміщую полотна польських художників Людвіка Ґедлека (1847 – 1904) та Юліуша Коссака (1824 - 1899)

Людвік Ґедлек. Приступ

Людвік Ґедлек. Козаки на відпочинку

Людвік Ґедлек. Козаки при дорозі

Людвік Ґедлек. Козацька застава

Людвік Ґедлек. Козаки

Людвік Ґедлек. Козацький патруль

Людвік Ґедлек. На відпочинку

Людвік Ґедлек. Козацькі розвідники

Людвік Ґедлек. В степу широкому

Людвік Ґедлек. В містечку

Людвік Ґедлек. Відпочинок

Людвік Ґедлек. Розпитування дороги

Юліуш Коссак. Вірний товариш

Юліуш Коссак. Татарський танок

Юліуш Коссак. Зустріч Хмельницького і Тугай Бея

Юліуш Коссак. Жанрова сцена біля криниці. Акварель

Юліуш Коссак. Козак в стайні. Акварель

Юліуш Коссак. Козак з кіньми. Акварель

---

Якщо Вас зацікавила стаття, Ви можете переглянути інші матеріали

- Historical canvases. Identification. / Історичні полотна. Ідентифікація. #2
- Historical canvases. Identification. / Історичні полотна. Ідентифікація.