Колгоспне ретро (реальна історія з українського соцреалізму)

Давно це було … Ще в ті часи, када касмічєськіє караблі помагали увелічівать надої молока і вигравать битви за урожай.

Був у селі дурник один. Правда, те що він дурник - по мєсним мєркам - пойняли не зразу. Здібна дитинка була. Бувало в школі на математиці, викличуть його до дошки приклади вирішувать … а він гляне отак на долоню … і будь-які числа в голові складає … хоч п’ятизначні, хоч семи значні. Отак дивиться на долоню собі … і множить і ділить, і додає і віднімає … і все значить в голові.

Зразу думали Лобачевський – не менше. Даже в москву його возили … прохвесорам значить показать і в науку отдать, щоб односельчан значить прославляв.

А у москві подивились на його … і кажуть – дурник … так що везіть назад – волам хвости крутить.

Волам хвости крутить він канєшно не став – сторожем при коморі зробився. А раз у квартал колгоспна бухгалтерія, ставила на стіл наїдки різні і напитки і як дорого гостя садила значить нашого сторожа. А він значить вип’є чарку і давай на долоню дивиться … ще хильне і знов на долоню дивиться … отак за півдня усю колгоспну бухгалтерську звітність зведе до купи. Од чого наш сторож, був у великому авторитеті в колгоспі.

І от якось вранці став наш сторож посеред яру, що різні кутки села ділив, і волає… а в селі ж ви знаєте, люди рано встають … скотину там попорать … на роботу зібратися. Стоїть він значить посеред яру і волає … волає так, що аж яр тричі то все луною повторює

• Люди – кричить …. Людоньки … а йдіть но сюди … Люди, а йдіть но сюди

Од такого ґвалту, хто порався – хазяйство покидали, бо думали що вбивають його …
Вже й юрба біля нашого сторожа чимала забралася. А він знай собі волає, та й годі …
Люди … людоньки – а йдіть но сюди – все кричить
Чоловіки, жінки з’юрмились довкола нього … завспокоюють разом, а кожен окремо допитується – що сталося, чого ти волаєш ? А він знай собі кричить, закликає - люди, людоньки !

Коли вже хтось як гаркне – Та чого ж ти ореш як оглашенний ! А сторож наш – окинув так оком … подивився чи всі зібрались … та й каже, вже спокійно, аж навіть радісно

• Люди, людоньки! А подивіться но, як я мопедика перефарбував … правда гарний ? Сів на того мопедика та й поїхав до комори …
  А людоньки лишились ошелешені посеред яру …

Мабуть у нас час, став би наш строж, великим маркетологом-рекламістом.