Віктор Лешик: Порада політикам, які хочуть забезпечити собі поважне майбутнє
Єдиний раз, коли у нас обрали одного й того ж політика двічі президентом. Думаєте у 1999 за рахунок масових фальсифікацій цей мало говіркий непоказний чоловік став президентом вдруге? Не без фальсифікацій. Але не цьому він завдячує своїм 10-літнім правлінням. Було кілька сутнісних речей, які чи не вперше масовий виборець міг оцінити, як спробу держави поділится з громадянином багатствами і правами:
– Кучма не став заважати масовій приватизації житлового фонду, яка розпочалася ще в СССР за Горбачова; – Другий президент через шалений спротив колгоспно-аграрного лобі у ВРУ протиснув розпаювання колгоспної землі; – Завдяки точковим і якісним порадам Анатолія Гальчинського та інших економістів було мільйони людей через спрощену систему оподаткування залучено до самозайнятості.
У 1999 році це належним чином люди оцінили, бо це безпосередньо стосувалося кишені і власності практично кожного. Всі наступні очільники навіть спроби не робили поділитися з масовим виборцем власністю і правами, курс на крупного власника-олігарха ( ініційований тим же Кучмою) згорнув усі експерименти з орендуванням, кооперативними, акціонерними правовідносинами фізичних осіб. У такий спосіб між Владою і Народом вкотре утворилася прірва.
От зараз втретє за 2 роки у нашому малому містечку витискають в.о. мера. Причина цього разу – міськрада вирішила підняти тарифи на послуги місцевого Водоканалу. Мотиви: інфляція, низькі зарплати, дорога е-енергія і те, що це комунальна власність. Якби кожен житель нашого містечка (як у тому ж Сінґапурі) був акціонером Водоканалу і в кінці року отримував дивіденди, він горою стояв би за рішення міськради. А так – абстрактна комунальна власність, яка вкотре лізе тобі в кишеню.
Підказую політикам – тільки той, хто знайде форми зацікавлення кожної конкретної кишені кожного конкретного виборця у стабільній українській державі, той забезпече собі поважне політичне майбутнє на десятиліття.
Джерело: Viktor Leshyk