Петро Олещук: Зеленський «рвонув», і з цим треба жити
Отже, по рейтигам КМІС. Не треба бути політологом, аби зрозуміти, що основна маса реакцій на них буде зводитися до повторювання слів: «Зеленський» і «як?». Ті, хто відслідковує мої дописи, знає, що для мене це – не сюрприз. Очевидно, що колосальні протестні настрої та висунення Зеленського наклалися, і обумовили подібний синергетичний ефект. Це, до речі, питання і до «лідерів думок», які досить презирливо кривилися від факту участі Зеленського у політичній кампанії, але самі тривалий час не могли ні генерувати смисли для суспільства, ні висунути лідерів, і лише учергове могли пропонувати суспільству «менше зло».
Загалом, очевидно, що Зеленський «рванув», і це емпіричний факт, з яким треба жити. Він не просто закріпився на першому місці, але і збільшив свій відрив від найближчих суперників.
Що це означає на практиці? По-перше, «відмахуватися» від нього вже не можна. По-друге, ті методи, які застосовувалися його опонентами проти нього на перших етапах – провалилися. Звичайна методологія компромату тут не працює, а, отже, технологам провідних гравців доводиться «перевзуватися» буквально «на льоту».
На чому ще треба наголосити. Для діючого президента все не дуже добре. Зеленський випереджає Петра Порошенка майже на 6% серед усіх виборців і на 9% серед тих, що визначилися з вибором.
Що ще важливо у цих даних. Зеленський – лідер «другого вибору», тобто у нього є електоральний потенціал для «перетягування» голосів, чим більшість його конкурентів похизуватися не може.
До речі, цікаво, як рейтинги кандидатів у президенти корелюються з іншими параметрами.
Зокрема, майже кожен четвертий (23,1%) з опитаних вважає головним завданням виборів привести до влади нове покоління політиків, не пов’язаних з нинішньою системою.
Крім того, українці налаштовані проти фальсифікацій і підкупу виборців: 28,6% вважають головним завданням виборів їхню легітимність.
І, знову ж таки, що характерно – всього 9,6% бачать у президенті головнокомандувача і відповідального за національну безпеку. Головне завдання глави держави, на думку українців – знати потреби суспільства і захищати права громадян (45,3%), бути гарантом конституції і виконання законів (32,1%).
Очевидно, що втратили актуальність всі попередні сценарії виборів. Ні «захід проти сходу», ні «патріоти проти «руки Кремля», очевидно, не спрацювали. Гасло «або я, або Путін», викликав лише хвилю злою іронією. Мабуть, дещо «перегнули палицю» у цій ситуації.
Країна відходить від нав’язаного 2004 року порядку денного про «Захід» проти «Сходу». Звісно, Порошенко – кандидат більшою мірою «західний», а, приміром, Бойко – «східний», але все одно традиційна електоральна географія не працює.
Формується нова система розколів та суперечностей. Наприклад, «старе» проти «нового». Хто її розуміє та вміло використовує – той може розраховувати на кращі позиції.
Загалом, я схильний до обережних оцінок. Поки що я скажу так. Схоже, що другій тур президентських виборів не обійдеться без Зеленського. Звичайно, його конкуренти часу гаяти не будуть.
Хто запускає «систему» з перетворення грошових знаків на голоси, хтось думає над іншими кроками, хоча, загалом, ситуація така, що старі методи вже працюють зовсім не так, як вчора. І 31 березня це може показати.
Джерело: Петро Олещук