Soom «Джєбарс»

Another Kharkiv group, which I was given to listen to. Assured that it was something like the early "Black Sabbath", only in development. After listening it turned out that this is still a pure ambient. And to the specified "Black Sabbath" has something like the same as Beethoven - and then, and that - all the music, and everything is written with notes ... Well, given that we are still a couple of days hot enough to discuss this disc - that apparently there is something in it. At the same time, the pathetic statement that "ours, the Kharkov boys". It also binds to something. Therefore, I will say a few words here, if it is possible to advertise a little, then you have to use it)

Ще одна Харківська група, яку мені дав послухати кум. Завіряв, що це щось типу раннього «Black Sabbath», тільки в розвитку. Після прослуховування виявилося, що це все таки чистий ембієнт. І до вказаного “Black Sabbath” має десь таке відношення, як і до Бетховена – і те, і те і оте – все музика, і все написано нотами… Ну, та враховуючи, що ми ще пару днів достатньо гаряче обговорювали цю платівку – то мабуть щось в тому є. Разом з тим, пафосна заява що «то наші, Харківські хлопці». Теж до чогось зобов’язує. Тому декілька слів таки скажу тут, якщо є можливість трохи прорекламувати, то треба нею скористатися)

I will say at once, as you may have noticed, ambitious, electronic music is not mine. So after epic narrators, when Varg Vikernets recorded two ambient albums in prison, all the same, partly electronics was a little leaked in the metal-gedi environment. But anyway - this is not mine, I listen very rarely and little. Therefore, this my description of this album will be quite subjective - I do not have such a listened base on these lines, and therefore I can not correctly compare it

Скажу зразу, як Ви мабуть помітили, ембієнтна, електронна музика – це не моє. Так після епічних срачів, коли Варг Вікернес записав у тюрмі два ембієнтні альбоми, все таки частково електроніка трохи просочилася в середовище метал-гедів. Але все одно – це не моє, слухаю дуже рідко і мало. Тому цей мій опис даного альбому буде достатньо суб’єктивний – я не маю такої наслуханої бази по даних напрямках і тому порівнювати грамотно не можу.

The album itself is agile, slow, many dummy inserts. Immediately lulls and leads into his strange country. In this country (!) The Carpathians and Slobozhanshchina were united. He was shocked. With what to the "Poltava way" Chugaister. But apparently the ancient beauties of Ukraine are ubiquitous and the spirit of Chuheistra in Kharkiv still feels good.
Slow meditative leads to a strange passage. Immediately mentioned "Shadows of forgotten ancestors". And the voice further tells about Chuheistra, about all the evil that occurs literally just outside the city. Under such music it is good to dream. Feel if you still have a glass of whiskey, then you will feel all this evil spirit literally and touch. The good music is so different, which exacerbates the feeling.

Сам альбом тягучий, повільний, багато думових вставок. Відразу заколисує і веде в свою дивну країну. В цій країні поєдналося (!) Карпати і слобожанщина. Сам був у шоці. При чому до «Полтавського шляху» Чугайстер. Але мабуть давні божки України всюдисущі і дух Чугайстра у Харкові таки добре себе почуває.
Повільна медитативність доводить до дивного пасажу. Зразу згадуються «Тіні забутих предків». А голос щось далі розказує про Чугайстра, про всяку нечисть, яка водиться буквально зразу за межами міста. Під таку музику добре мріяти. Відчуваю, якщо ще скляночку віскі, то відчуєш всю цю нечисть буквально фізично і на дотик. Добра музика тим і вирізняється, що загострює відчуття.

On ambient motives, strikes and an electric guitar are punctured. The sound is cacophonically disharmonious. But the development of the theme eventually clearly creates a single musical background. Reception is interesting. What I love in good things is a perfection. It is not even necessary to demonstrate the technical peaks, to use all the techniques you have learned at the last course of the conservatory. But if the product has a logical completeness - then it is perfect. This excellence is often lacking in life. And according to this criterion, you can put the participants a clear five.
According to some rumors, the musicians are the chickens of the Munruthel (ex Nokturnal Mortum). More precisely, the drummer is also a member of the industrial Thunderkraft. One way or another, everything is done at a sufficiently high professional level. In a word - more good teams - more sense!)
Listen to Ukrainian! (that's what my youth was saying)))))

На ембієнтні мотиви нанизуються ударні і електрогітара. Звук какофонічно-дисгармонійний. Але в розвитку теми врешті чітко створює одне ціле музичне тло. Прийом цікавий. Що я люблю в добрих речах, це довершеність. Дуже навіть не обов’язково демонструвати технічні вершини, використовувати всі прийоми, які ти засвоїв на останньому курсі консерваторії. Але якщо твір має логічну завершеність – то він досконалий. Оцієї досконалості часто і бракує в житті. І по цьому критерію можна поставити учасникам чітку п’ятірку.
За деякими слухами, музиканти є пташенятами гнізда Munruthel (екс-Nokturnal Mortum). Точніше, нібито ударник також є членом індустріального «Thunderkraft». Так чи інакше, зроблено все на достатньо високому професійному рівні. Словом – більше хороших команд – більше толку!)
Слухай українське! (то вже в мою молодість казали)))))