You are viewing a single comment's thread from:
RE: Українська дискусія: Чому голодує Сенцов?
. "Чомусь в Росії кожного дня оголошують скільки днів голодує Сенцов" - думаєте, можливий "ефект Савченко"?)))) (я, відверто кажучи допускаю якийсь схожий сценарій)
Якби їх турбувало життя Сенцова, то турбувало б так само і життя Балуха, і Кольченка. А про них взагалі не згадують.
Саме тому мені здається, що його готують. І навіть... я припускаю, що кожну людину можна зламати, тож навіть вербування ми не можемо виключати.
І це не значить, що його не треба звідти витягати, бо він наш громадянин. Навіть якби ми були впевнені, що його завербовано, наприклад.
Хоча ситуація більше схожа на перемовини про заручників і це вже реально держава-терорист. А російський ефір за чотири роки став таким, що пропагандистські канали вже не відрізнити від опозиційних. І навіть так звані ліберали не відчувають жодної незручності, коли обговорюють торгівлю людиною і що за нього можна отримати.
А я вкотре думаю "дякую богу, що я не москаль" і що мені не довелося виховуватися в тому суспільстві, бо мій батько колись приїхав в Україну за станом здоров'я.
"Саме тому мені здається, що його готують." - так і є)
Що треба знати, і чого нас не вчили в школі: дещо про чекістські "політтехнології".
У 1970-ті найславнішим радянським політв'язнем був - ні, не Сахаров - а український історик Валентин Мороз. Чули про такого? Ні? Так отож...((
Герой-інтелектуал - саме його виступ на відкритому суді в січні 1966 р. став першим в СРСР публічним "правозахисним". Роки одиночного ув'язнення, голодівок, примусових годувань. Роки петицій, протестів, маніфестацій під радянськими посольствами по всьому світу. "Free Valentyn Moroz!" - було найпопулярніше гасло міжнародних правозахисних організацій. І в 1979-му славетного в'язня нарешті випустили - обміняли, разом із 4-ма іншими, на двох упійманих радянських шпигунів. Коли він прилетів до США, розістеризоване діаспорне жіноцтво падало перед ним навколішки. Цілували руки. Кричали: "Слава майбутньому Президенту України!"
Тим більшим став наступний шок. Випущені слідом за ним дружина й син не впізнавали чоловіка й батька. Ніби відбулось "переформатування особистости" - колишні дрібні "вади характеру" роздулись до мегаломанського масштабу, і вся поведінка Мороза на Заході виглядала суцільною компрометацією українського правозахисного руху. (М.ін., щось подібне, тільки менш скандально, відбулось і з "випущеним" Солженіциним - хоча того й не з тюрми випускали...)
"Казус Мороза" досі належне не проаналізовано. Зрозуміло, що, доки Москва тримає в секреті архіви КГБ, це й неможливо. Але це не привід не винести з нього бодай елементарні уроки. І з них головний: у чекістській тюрмі людина, попри всю можливу увагу "всього прогресивного людства", перебуває в "чорному ящику" - є об'єктом "закритого експерименту". На неї професійно чиниться постійний, 24 год на добу, тиск - інформаційний (їй створюють викривлену "картину світу"), психологічний (на те працюють спецлабораторії), фармакологічний (навіть Леонідові Плющу, якого французькі лікарі визнали здоровим, довелось після звільнення півроку лікуватися!), і бозна-який іще. Що довший термін експерименту, то більше шансів, що на виході з "чорного ящика" тюремники продемонструють "прогресивному людству" вже не суб'єкта власної волі, а несамовільного рознощика "зашитих" ними "програм" - Вінстона Сміта, випущеного з "кімнати 101". І не розуміти цього, МОВЧАТИ про це, ба більше - створювати гучну презумпцію "героїзму й незламности", поки жертву замкнено в "чорному ящику", - значить грати по стороні тюремників.
Коли рік тому мене спитали, що я хочу переказати Наді Савченко, я сказала, що благаю її про одне - не вірити нікому, абсолютно НІКОМУ й НІЧОМУ з того, що допускають до неї "з зовнішнього світу". Просто, замкнути очі й вуха, як ченці-трапісти, - з усіх "контактів зі світом" залишити собі тільки хороші книжки. Зняти голодівку. І пам'ятати про Валентина Мороза.
Чи переказали - не знаю. Можу тепер тільки повторити те саме ще раз, уже публічно. І рекомендувати спогади Раїси Левтерової-Мороз, героїчної жінки й Великої Українки родом з Донбасу (з приазовських греків), як книжку, конче потрібну ВСІМ.
Мастрід, що його слід вивчати в школах.
Уважно. З олівчиком. Не минаючи ні титли.
(с) Оксана Забужко
Я згодна, і хоча це сумно, що ми відчуваємо недовіру до своїх, але всі наші хлопці варті бути на волі. А на волі можуть одужати, навіть якщо їх там обробили.
Знову ж таки можу навести свій приклад. Я приїхала в Україну в березні 2014-го, і я спочатку була дуже обережна. Мене зустріли друзі в аеропорту і проводили до вокзалу, я з ними поговорила про минулі події і як вони їх бачили.
Я дуже уважно дивилась на оточуючих, вишукуючи серед них ультранаціоналістів і спостерігаючи за усіми діями. Страх, що люди змінились, і що російська пропаганда може бути хоча б частково правдивою, все одно був.
Але поговоривши то з одними друзями, то з іншими, послухавши українське телебачення, я змогла розслабитися і почуватися в безпеці.
А пару місяців тому, я робила посвідку на тимчасове проживання для чоловіка, і там був росіянин. І от я бачила той самий погляд, який був і у мене чотири роки тому. Напружений, уважний, обережний.
Я розумію, що тим, хто хоча в тюрмі під обробкою не сидів, тим легше. Але все ж я впевнена, що це проходить, якщо для людини створені умови відчуття безпеки.
;)